Консультації для вихователів

"Формування взаємин дітей у сюжетно-рольовій грі"

Гра - самостійна діяльність дошкільнят. У грі, як у всякої творчої колективної діяльності, відбувається зіткнення думок, характерів, задумів. Саме в цьому зіткненні складається особистість дитини, формується дитячий колектив. При цьому зазвичай спостерігається взаємодія ігрових і реальних взаємин. Якщо дитина захоплений своїм задумом, своєю роллю, ігрові взаємовідносини перемагають. Якщо ж він байдужий до гри, спостерігається інша картина: роль мало впливає на його поведінку, його взаємини з товаришами. Тільки та гра, яка захоплює дитину, мобілізує його розум і волю, пробуджує сильні почуття, може підпорядкувати задумом егоїстичні спонукання, погані звички.

Дитячий колектив в грі формується поступово, під впливом роботи вихователя.

Формування ігрового колективу залежить від змісту гри, багатства задуму, в свою чергу сам факт утворення колективу впливає на розвиток ігрового творчості. Вміння організувати гру, змовитися, розподілити ролі необхідно для того, щоб вийшла захоплююча гра. Навіть при достатніх знаннях, багатих враження про изображаемом задум не здійснюється, якщо у дітей не виховані моральні якості, необхідні для колективної творчої гри.

Організація дитячого колективу в грі - і передумова успіху роботи, і один з її результатів. Щоб підтримувати і розвивати інтереси дітей, їх активність, самостійність, цілеспрямованість, необхідна організація дитячого колективу, а сформованість, наявність перерахованих вище якостей допомагають встановленню дружніх взаємин, придбання навичок колективних дій. Високий рівень ігрового творчості, багате на зміст ігор, згуртований спільними інтересами колектив - все це досягається завдяки тривалій вдумливій роботі педагогів.

Існує два взаємопов'язаних шляхи формування дитячого колективу:

• через ігровий образ;
• через виконання прийнятих у групі норм поведінки.

З одного боку, у грі проявляється культура поведінки, вихована у дітей поза грою. З іншого боку, захоплююче зміст дитячих ігор сприяє розвитку дружніх почуттів, згуртовує дітей. Така єдність ігрових і реальних взаємин допомагає створити моральну спрямованість поведінки дітей.

Рекомендації для вихователів.

• З перших днів перебування дитини в дитячому саду важливо розташувати його до вихователю, товаришам, полегшити перехід до нових умов життя.
• У груповій кімнаті повинно бути достатньо іграшок, щоб дитина мала можливість вибрати найбільш для нього привабливу.
• Вихователю необхідно з'ясувати (за допомогою спостережень), у що любить грати кожна дитина, як кожен з дітей ставиться до однолітків, хто з дітей не вміє грати разом.

• Необхідно створювати умови для індивідуальних ігор, а також для "ігор поруч". З цією метою вихователь повинен сам грати з дітьми.

Початок спільних ігор ще не означає, що дитина дружньо ставиться до товаришів. Йому весело грати з ними, але він дбає не про них, а про власне задоволення. Завдання педагога - розбудити в грі почуття симпатії.

• Робота педагога щодо виховання у дітей дружніх почуттів повинна починатися з того, що він привчає дітей дбайливо, з повагою ставитися до гри товаришів.. Дитина побудував будиночок, довго працював, щоб зробити його красивим. Вихователь має звернути увагу дітей на споруду, запропонувати обережно обійти її, щоб ненароком не зачепити, показує приклад.
• У молодшій, середній групах об'єднанню дітей часто заважає невміння зрозуміти задум товариша, малюки не завжди можуть висловити свої наміри. Важливо вчасно помітити, прийти на допомогу, запобігти сварку.
• У більш старшому віці, розмовляючи з дитиною про його поведінку, впливаючи на його свідомість, вихователю необхідно приводити в приклад улюблених героїв, людей, яких дитина наслідує.
• Необхідно спільно обговорювати хід гри, учити узгоджувати свої дії один з одним.
• З сором'язливими дітьми потрібна індивідуальна робота. Дитина не наважується взяти участь у колективній грі, хоча йому хочеться грати, він покірливо поступається іграшку, мовчки, але гірко переживаючи образу. Особливо важко зрозуміти дитину, у якого сором'язливість маскується витівками, загальмованість часом переходить у зайве збудження. Може здатися, що у невпевнених, боязких дітей мало розвинене самолюбство, але ця думка помилкова. Навпаки, сором'язливість часто відбувається від хворобливого самолюбства. Звідси надмірна образливість і іноді навіть агресивність. По мірі того, як дитина здобуває віру в свої сили, він позбавляється від цих недоліків.
• Щоб допомогти малоактивному дитині увійти в дитячий колектив, вихователь повинен знайти йому відповідного товариша, підібрати роль в колективній грі, допомогти добре її виконати і тим завоювати визнання товаришів. Спочатку такій дитині пропонується цікава, але нескладна роль, яка не вимагає організаторських умінь, наприклад, стати листоношею або касиром, але поступово такої дитини слід залучати і до більш складних ролей. Вихователь повинен прагнути підтримувати його ініціативу, всіляко схвалити його, підвищити його авторитет.
• У старших групах вихователь передусім своїм прикладом вчить дітей різним прийомам організації гри, допомагає у вирішенні організаторських завдань.
• Самим складним для дітей виявляється навчитися самостійно і справедливо вирішувати спірні питання, з повагою ставитися до думки товариша, рахуватися з ним, проявляти самокритичність. У цьому можуть допомогти розмови, бесіди з дітьми під час виникнення таких ситуацій, при цьому вихователю необхідно бути об'єктивним, спостережливим, справедливим.