Консультації для вихователів.

Розвиток інтонаційної виразності мовлення у дітей дошкільного віку з затримкою психічного розвитку.

Автор: Ірина Четверикова.

Мова - це діяльність спілкування. Вираження, впливу, повідомлення реалізуються за допомогою мови, мова - це мова в дії. Можна виділити дві основні функції мови - комунікативну та сигнификативную, завдяки яким мова є засобом спілкування і формою існування думки, свідомості. Вони формуються одна через іншу і функціонують одна в іншій. Мовленнєве спілкування - це складний і багатогранний процес. І, як пише А. Н. Леонтьєв, кожен акт мовлення «являє собою як би рішення своєрідною психологічної задачі, яка, в залежності від форми і виду промови і від конкретних обставин і цілей спілкування, вимагає різного її побудови та застосування різних мовних засобів».
Мова людини досить різноманітна і має різноманітні форми. Однак яку б форму мовлення ми не використовували, вона буде належати до одного з двох основних видів мовлення: усній чи письмовій.
Основним вихідним видом усної мови є мова, що протікає у формі розмови. Таку мову називають розмовної або діалогічної. Її головна особливість полягає в тому, що вона є мовою, активно підтримуваної співрозмовником, тобто в процесі розмови беруть участь двоє, використовуючи найпростіші обороти мови і фрази. Внаслідок цього розмовна мова є найбільш простою формою мови. Вона не вимагає розгорнутого вираження мови, оскільки співрозмовник в процесі розмови добре розуміє те, про що йдеться, і може подумки добудувати фразу, вимовлену іншим співрозмовником. У подібних випадках одне слово може заміняти собою цілу фразу.
За кілька років роботи в якості вчителя-дефектолога на групи з дітьми із затримкою психічного розвитку, помітила, що у них страждає більше всього мовленнєвий розвиток і пов'язана з нею комунікативна функція мови. У цих дітей порушено уміння спілкуватися один з одним, вміння граматично правильно побудувати фразу, відповідь на питання.
Відзначено також, що для дошкільників із затримкою психічного розвитку характерна несформованість процесів інтонаційної виразності мовлення. У дітей даної категорії порушені процеси диференціації різних видів інтонації, їх імітація, а також самостійне відтворення. Найбільш складною для диференціації та відтворення виявилася восклицательная інтонація, найлегше у дітей з затримкою психічного розвитку проходив процес розрізнення і використання у мовленні оповідної інтонації. У дошкільників із ЗПР відзначається недорозвинення емоційної виразності, що надає певний вплив на здатність дітей висловити свої емоції через інтонаційну оформлення власного мовлення.
Інтонація - це складний комплекс фонетичних засобів, що виражають смислове ставлення до висловлюване та емоційні відтінки мови. Інтонація є засобом емоційно-вольового ставлення мовця до змісту промови, зверненої до слухачів. Інтонаційна виразність мовлення включає такі компоненти:
- мелодика - рух голосу по висоті, тобто ковзання його від основного тону вгору і вниз; завдяки наявності в мові голосних звуків надає їй співучість, ніжність, гнучкість;
- темп - швидкість мовленнєвого висловлювання: прискорення або уповільнення мови в залежності від змісту висловлювання (є одним з компонентів мовленнєвої інтонації на відміну від загального темпу мовлення);
- пауза - тимчасова зупинка в мовленні. Логічні паузи надають закінченість окремих думок; психологічні - використовуються в якості засобу емоційного впливу на слухачів;
- сила голосу - зміна гучності звучання мови в залежності від змісту висловлювання;
- логічний наголос - виділення голосом окремих слів;
- фразова наголос - виділення голосом групи слів;
- ритм - рівномірне чергування ударних і ненаголошених складів, різних за тривалістю і силою вимови;
- тембр - емоційно-експресивна забарвлення мови; з його допомогою можна виражати радість, здивування, смуток і т. д.
Таким чином, інтонаційна виразність мовлення забезпечується вмінням змінювати голос (підвищувати і знижувати його тон, посилювати і знижувати гучність), прискорювати й уповільнювати темп мовлення, використовувати паузи, виділяти голосом окреме слово або групу слів, надавати голосу емоційно-експресивну забарвлення. За допомогою інтонації говорить відображає своє ставлення до висловлюваної думки, передає свої почуття, переживання, доводить своє висловлювання до повної завершеності.
Правильне використання інтонаційних засобів виразності залежить від сформованості мовленнєвого слуху, розвитку слухової уваги, мовного дихання, від уміння правильно користуватися голосовим і артикуляційним апаратом. Тому завдання виховання інтонаційної виразності мовлення полягає в тому, щоб навчати дітей змінювати голос по висоті і силі в залежності від змісту висловлювання, користуватися паузами, логічним наголосом, змінювати темп і тембр мовлення; точно, усвідомлено виражати як свої, так і авторські думки, почуття і настрої.
Дитина повинна вміти правильно використовувати інтонаційні засоби виразності, щоб передати у власному мовленні різні почуття і переживання.
Також мною було помічено, що діти з затримкою психічного розвитку допускають помилки при сприйнятті та відтворенні інтонацій, своїх помилок не помічають. Не вдаються завдання на зміну інтонацій (радості, смутку) на матеріалі однієї і тієї ж фрази. У ряді випадків недоступні завдання при обстеженні логічного наголосу. Діти не можуть акцентовано вимовляти певне слово в реченні. А це їм необхідно для подальшого навчання в школі, спілкування з однолітками і дорослими.
Моє завдання, як корекційного педагога полягала в тому, щоб навчити дітей правильній інтонації, модуляції голосу, темпу, ритму мови і т. д. Мені необхідно було підібрати такий мовний матеріал, який міг би враховувати особливості розвитку цих дітей, труднощі в заучуванні фраз і їх подальшого відтворення і включав би в себе розмову або діалог між кількома особами. Таким мовним матеріалом могли служити невеликі прозові твори (3-4 речення), які б включали в себе всі види інтонацій: восклицательную, оповідну і питальну. Але твори, написані прозою, дуже складні для сприйняття дітьми із затримкою психічного розвитку.
Велику роль у розвитку інтонаційної виразності промови грають віршовані твори, які легкі для сприйняття та відтворення дітьми з затримкою психічного розвитку. Сприймаючи поетичні образи, діти отримують естетичну насолоду. В. Р. Бєлінський, звертаючись до вчителів, писав: «Читайте дітям вірші, нехай вухо їх привчиться до гармонії російського слова, серце сповниться почуттям витонченого, нехай поезія діє на них так само, як і музика».
Вірші діють на дитину силою і чарівністю ритму, мелодики; дітей приваблює до себе світ звуків.
Мені необхідно було підібрати такі твори, які б містили в собі мелодику й ритм, а також вчили дитину з різною інтонацією звертатися до співрозмовника, навчили його розуміти гумор, укладений у творі і передавати емоційний стан співрозмовника. І цими творами виявилися віршовані жарти-діалоги. Я вирішила спробувати використати їх у своїй роботі з дітьми із затримкою психічного розвитку. Почала з одного твору. Мені було цікаво подивитися на реакцію дітей, на те, як вони сприймуть нову для них твір.
Розробила конспект, підібрала наочний матеріал. Спочатку дітям було дуже важко сприймати новий, незнайомий для них матеріал. А ще важче виявилося вміння відповідати на питання, взаємодіяти з співрозмовником. Також труднощами були порушення звуковимови, низький за обсягом активний і пасивний словник, нерозуміння сенсу окремих слів, аграмматизмы.
Заучування такого віршованого діалогу у дітей з затримкою психічного розвитку спочатку йшло дуже важко. Їм складно було звертатися до мене як до рівноправного партнера в діалозі. Деякі діти відмовлялися від таких занять. Мені доводилося залучати до допомоги в закріпленні пройденого матеріалу батьків. Через деякий час, діти стали питати, чи ми будемо вчити такі «смішні вірші» і коли буде знову заняття.
Перед тим, як ознайомити дітей з новим віршем, я повторювала з ними попереднє, використовуючи наочний матеріал або фразу з вірша.
В якості наочного матеріалу можуть служити гумові іграшки (зайчик, вовк, жаба і т. д.), площинні фігури персонажів вірша для фланелеграфа або ковроліну, шапочки-маски. Шапочки-маски я використовую з дітьми для міні-драматизації. Міні-драматизація використовується мною в кінці навчального року, коли діти завчили багато різних віршованих діалогів. Тоді ці міні-драматизації діти проводять самі, намагаючись обійтися без моєї допомоги. У цих міні-драматизациях намагаються брати участь всі діти групи. Тут я, як корекційний педагог, роблю для себе деякі висновки: за час проведення корекційно-розвиваючих занять протягом навчального року покращилися у дітей з затримкою психічного розвитку всі психічні процеси, стан мови, як збагатився і розширився їх активний і пасивний словник, покращилися навички комунікації, як діти навчилися використовувати інтонацію при питанні або відповіді.
У дітей з затримкою психічного розвитку страждають всі види моторики, а особливо - дрібна моторика. Допомагає в розвитку дрібної моторики різноманітні ігри та вправи з пальчиками, викладання з паличок, ігри з намистом, з дрібної мозаїкою, обведена і розфарбовування трафаретів. Я пропоную дітям одне із раніше вивчених віршів і трафарети з зображенням тварин, посуду, одягу і т. д. Діти вибирають персонажів з почутого вірша, знаходять зображення на трафаретах, потім ці зображення обводять і розфарбовують.
Останнім часом групи все частіше стали потрапляти діти з діагнозом «Аутизм». Вони страждають порушенням психоемоційного розвитку. Особливо ускладнений у цих дітей спілкування з батьками, однолітками, педагогами групи. Ці віршовані діалоги допомагають їм налагодити невеликий контакт з педагогом або дітьми в групі.
Таким чином, формування інтонаційної виразності мовлення є одним з провідних напрямків корекційної роботи з розвитку мовленнєвих функцій у дітей з затримкою психічного розвитку. Широка поширеність, відсутність спонтанної компенсації порушень мовних функцій зумовили необхідність розробки спеціальної методики розвитку інтонаційної виразності мовлення дітей.
При визначенні послідовності і змісту корекційної роботи мною були враховані дані про становлення інтонаційної виразності мовлення в онтогенезі. Становлення інтонаційної системи - складний процес. Його особливість проявляється насамперед у тому, що дитина спочатку сприймає інтонацію оточуючих, а потім реалізує її у власній експресивної мови. Згідно з сучасними даними онтолингвистики, до старшого дошкільного віку у дітей з нормальним мовним розвитком інтонаційна система в цілому сформована, зокрема, вживання інтонаційних конструкцій російської мови наближається до еталонних моделей дорослих. Виявляється певна послідовність появи різних комунікативних типів висловлювання в експресивній промови дітей. Спочатку формується інтонаційну оформлення оповідних, потім питальних і надалі - окличних висловлень.
Найважливіші джерела розвитку виразності дитячого мовлення - це твори художньої літератури й усної народної творчості, в тому числі і малі фольклорні форми (прислів'я, приказки, загадки, потішки, лічилки, фразеологізми).
Розвиток образності є істотним моментом мовленнєвого розвитку у всьому його обсязі. Так, лексична сторона мовлення є складовою частиною образності, т. к. аналіз семантики сприяє розвитку вміння вживати точне за змістом і виразне слово або поєднання у відповідності з контекстом висловлювання.
Не менш значущий граматичний аспект образності, оскільки використовуючи різноманітні стилістичні засоби (порядок слів, побудова різних типів речень), дитина оформлює своє висловлювання граматично правильно і одночасно виразно. Фонетична сторона пов'язана зі звуковим оформленням тексту (інтонаційна виразність, оптимально вибраний темп, дикція), що багато в чому обумовлює характер емоційного впливу на слухачів.
Розвиток всіх сторін мовлення, взятої в аспекті її образності, виступає фундаментальною умовою розвитку самостійного словесної творчості, яке може проявлятися у дитини у створенні казок, оповідань, віршів, потішок, загадок.