Консультації для вихователів

«Особливості читання казок про тварин»

Консультація для вихователів.

Автор: Таничева Ірина Юріївна, вихователь МДОУ ЦРР N 10, р. Олексіївка, Білгородська обл.

Казки про тварин мають велике значення для виховання дошкільнят.
Вони повчальні та цікаві, тому їх часто читають дітям. Казки про тварин зародилися в глибокій старовині і на ранній стадії свого розвитку носили магічний характер. З плином часу вони втратили своє магічне значення і наблизилися до невеликого поучительному розповіді алегоричної форми. В казках про тварин порушуються питання моралі, моральності. Вони вчать справедливості, виховують почуття колективізму, викликають бажання допомогти слабшому.
Своєрідність казок про тварин зумовлює і особливість їх читання.

Саме по собі назву «казка» визначає форму читання. Читається казка по книзі або напам'ять завжди простий, розмовної манері. Вихователь звертається до дітей поширеною казковою формою оповіді. « Я там був...» « Жили - були...». Природний задушевний тон - одне з головних умов читання казки.
Казки про тварин зазвичай невеликі за обсягом, зміст їх гранично просто, близьке й зрозуміле дітям. В основі їх лежить реальна дійсність, елемент фантастики у них незначний. Він проявляється в олюднення тварин, які не тільки говорять людською мовою, але і діють, як люди. Ця особливість казок про тварин також вимагає читання їх із звичайними для побутового спілкування інтонаціями, природно і просто.

Як правило, казки про тварин будуються за принципом антитези: добро протиставляється злу («Лисиця, заєць і Півень»), розум - дурість («Лисиця та цап», і. т. д. Цю особливість казок треба також враховувати при читанні. Місця, в яких робиться протиставлення, слід виділяти голосом (більшої сили), уповільненням темпу, паузами (більшої сили).
Підкреслення цих місць посилює враження від казки, робить її більш зрозумілою для дітей. Герої в казках про тварин - добре знайомі дітям. (Кіт, лисиця, півень, заєць, коза та ін), наділені типовими рисами: лисиця - хитра, вовк - злий, заєць - боягузливий, кіт і півень - хоробрі і. т. д.)

Особливість зображення казкових героїв визначає і своєрідність передачі їх образів при читанні. Вихователю слід читати казки, щоб діти відразу зрозуміли, про яке героя йде мова. Так, ті місця, де йдеться про позитивних героїв, вихователь читає лагідно, з схвальними інтонаціями, прагнучи викликати у слухачів тепле ставлення. Відтворення ж образів негативних героїв повинні відповідати сухі, неприязні інтонації.

Дія у казках про тварин починається відразу: «Посадив дід ріпку...» і розвивається безперервно. Один епізод змінюється іншим. Візьмемо, наприклад, казку «лисиця, заєць і півень». Тільки, що лисиця вигнала зайця з хатинки, як йому зустрічається собака, собака втекла зустрівся ведмідь, пішов ведмідь з'явився півень і. т. д.

Сюжет в казках про тварин розвивається швидко. Композиція не складна. Велику роль відіграють багато кратні повторення. Наприклад, заєць, вигнаний зі своєї хатинки лисицею « лисиця, заєць і півень», зустрічаються з собаками, ведмедем, півнем і всім абсолютно однакових виразах, розповідаючи про своє нещастя: «Як мені не плакати, була у мене хатинка лубкова, а у лисиці крижана....
Багаторазові повтори мають велике смислове значення. Вони передають поступове наростання напруги, яка в останньому випадку досягає найвищої точки і є кульмінаційним моментом, після якого настає вирішальний перелом у дії. Повтори хвилюють дітей, допомагають їм зрозуміти казку і запам'ятати її. Тому повтори при читанні необхідно виділяти: слова, які передають наростаюче напруження, краще читати з великими паузами, слід повільно вимовляти останній повтор, так як він, будучи моментом найвищого напруги, насторожує хлопців і готує їх до сприйняття того, що піде за ним.

Читайте дітям казки , адже діти так люблять.