Консультації для вихователів

Виховання безпечної поведінки у побуті дітей дошкільного віку

Автор: Довгих Тетяна Вікторівна, вихователь комунального дошкільного навчального закладу дитячого садка N57 «Веселка» загальнорозвиваючого виду з пріоритетним здійсненням фізичного та інтелектуального розвитку
р. Старий Оскол Білгородської області.

 На порозі третього тисячоліття актуалізувалася необхідність пошуку механізму для формування у підростаючого покоління свідомого і відповідального ставлення до питань особистої безпеки та безпеки оточуючих. Фахівцями різних наукових напрямів наголошується, що таким механізмом має стати освіта (Н.А. Едимская, Ю. Н.Мотін, С. А. Проскуріна, Н.А. Щоголєв та ін). Ця підготовка повинна проходити на всіх етапах життя людини і починати необхідно з дошкільного віку (Н.Н. Авдєєва, А. А. Баранов, О. Л. Князєва, Р. Б. Стеркина, Т. З. Грядкина). Дітям легше прищепити мотиви, що спонукають до дотримання норм і правил.
Дошкільний вік характеризується наростанням рухової активності й збільшенням фізичних можливостей дитини, які, поєднуючись з підвищеною допитливістю, прагненням до самостійності, нерідко призводять до виникнення травмонебезпечних ситуацій, в основному в побуті.
Заподіяти шкоду життю можуть різні домашні предмети, гаряча вода, електричний струм, полум'я, розжарені предмети, продукти харчування, побутова хімія і багато іншого.
Часто будинку ріжучі, колючі предмети, сірники, лікарські препарати і т. п. зберігаються в доступних для дітей місцях, нерідко діти мають доступ до електронагрівальним приладів, печей, газових плит. Прикладів такої безпечності, що призводить до трагічних наслідків, скільки завгодно.
Підтвердженням цьому служать дані медичної статистики, які показують, що з усього дитячого травматизму побутові травми становлять від 50% до 75% (С. Я. Долецький, С. М. Мартинов, Ст. Немсадзе та ін); з них 42% травмованих - діти перших шести років життя. Серед побутових травм найбільш часто зустрічаються наступні: поранення і удари; опіки; електротравми; отруєння; потрапляння в організм чужорідних тел. Тому надзвичайно важливо створити умови в дошкільному закладі та сім'ї, що дозволяють дитині планомірно опановувати правила безпечної поведінки в побуті.
В екстремальних ситуаціях, коли потрібно вирішити, як вчинити, дошкільнята губляться, впадають у стан безвихідності, незахищеності. Чим важче ситуація, тим сильніше розвинене гальмування в центральній нервовій системі. Дитина повільно і частіше неправильно приймає рішення, так як втрачається, не знаючи, що робити. Обізнаність батьків з питань виховання безпечної поведінки дітей вдома вкрай низька. Це означає, що організатором процесу передачі досвіду має стати дошкільний заклад.
Методика, спрямована на освоєння дитиною правил безпечної поведінки, повинна здійснюватися ступінчасто:
-спочатку важливо зацікавити дітей питаннями побутової безпеки;
-потім необхідно поступово вводити правила безпеки життя дітей, показати різноманітність їх застосування в життєвих ситуаціях, вправляти дошкільників у вмінні застосовувати ці правила.
Виділено 3 етапи роботи з дітьми: збагачує, імітаційний, практичний.
Метою першого (збагачує) етапу є накопичення і систематизація знань дітей про правила безпечної поведінки в побуті. Це: уявлення про побутових джерела небезпеки, можливих ситуаціях, пов'язаних з травматизмом, заходи безпеки при поводженні з предметами домашнього побуту і доступних прийомів надання першої допомоги.
На даному етапі провідне місце займає навчання, переважно представлене системою дидактичних ігор, а також читанням і обговоренням художньої літератури, використанням фотографій. Необхідно відзначити, що велика увага повинна приділятися мотивації діяльності. Особлива роль тут відводиться ігровому персонажу - Стобеду (герой творів Д. Орлової), який розповідає історії, що відбувалися з ним (за порушення правил безпеки), і «відкриває» разом з дітьми правила поведінки, а також загадує загадки, приносить картинки і різні завдання і т. п. На прикладах з життя Стобеда педагог показує, що може статися, якщо не дотримувати правила безпеки. Навіть в самому імені персонажа відображена ця ідея, і вже при першому знайомстві з маленьким чоловічком діти, відповідаючи на питання «Як ви думаєте, чому його так звуть?», кажуть: «У нього біда була», «Біда - це погано йому було». Використання ігрового персонажа дає дітям можливість виправляти свої помилки, пояснювати Стобеду необхідність виконання правил і тим самим краще засвоювати правила.
Вибір конкретної дидактичної гри визначається тим, для формування яких уявлень про правила безпечної поведінки у побуті вона призначена. Ігри типу «Що ми знаємо про речі», «Раз, два, три, що небезпечно - знайди, «З'єднай по крапках» спрямовані на закріплення знань про джерела небезпеки. Поглиблення знань про загрозливих ситуацій та правила безпеки присвячені ігри «Так і не так», «Високо - низько», «Поклади на місце» і ін. На закріплення знань про дії в небезпечних ситуаціях спрямовані гри «Ми - рятувальники», «Сто бід» і д. р.
Необхідно відзначити, що роль дорослого різна: при ознайомленні з грою педагог виступає як організатор дитячої діяльності, потім як учасник, надалі спостерігає, пояснює, підказує.
Дошкільнятам простіше запам'ятати життєво важливі правила безпеки, якщо вони заримовані, наприклад:
Якщо з'явився сильний дим,
Ти не ховайся, подзвони по 01.
Для того щоб дошкільнята побачили реалізацію конкретних правил безпеки в життєвих ситуаціях, зрозуміли необхідність їх дотримання, знали, до чого може призвести порушення мір безпеки, можна використовувати такі прийоми: педагог читає дітям оповідання та вірші і разом з вихованцями аналізує вчинки героїв, фрагмент розповіді служить ілюстрацією до певної небезпечної ситуації, аналіз твору з метою визначення дітьми заходів.
Таким чином, у процесі цілеспрямованої роботи по збагаченню знань про правила безпеки життєдіяльності відбувається поступове усвідомлення дітьми їх сенсу. Діти починають виділяти джерела небезпеки в побуті, способи поводження з потенційно небезпечними предметами домашнього побуту, розуміють необхідність дотримання заходів обережності.
Ознайомлення дошкільнят з правилами поведінки є лише початком роботи з формування поведінкових умінь. Необхідна організація другого (імітаційного) етапу, мета якого полягає у формуванні у дітей навичок безпечної поведінки в побуті.
Відповідно до існуючої в дошкільній педагогіці та психології точки зору, норми і правила поведінки стають «надбанням» дитини лише за умови, якщо вони переломлюються через внутрішній світ самого дошкільника через його власну активну діяльність. Свою активність дитина виявляє насамперед в ігровій діяльності. Отже, освоєння досвіду безпечної поведінки, оволодіння відповідними уміннями та введення їх в повсякденне життя повинна здійснюватися на основі гри.
Враховуючи складність пропонованого дітям змісту труднощі при демонстрації, пропонується використовувати ситуативно-імітаційне моделювання (СІМ) як можливість імітувати дії з потенційно небезпечними предметами домашнього вжитку і моделювати загрозливі ситуації з урахуванням активної позиції дитини.
Визначено умови реалізації методу СИМ в роботі з дітьми:
- використання макета домашньої обстановки або спеціально сконструйованої предметно-ігрового середовища;
- попереднє розігрування ситуацій вихователем з поступовим залученням дітей;
- введення значущою для дошкільнят мотивації діяльності;
- «поява» перешкод або особливих умов у процесі здійснення ігрової діяльності;
- підтримання адекватного емоційного фону.
Навчившись поступати певним чином в ігрових умовах, що відтворюють контакт з потенційно небезпечними предметами побуту, дошкільнята набагато впевненіше почувають себе в реальному житті.
Спеціально виготовляється макет кухні і кімнати, де розігруються ситуації небезпечного і нешкідливого поведінки в побуті. На додаток до макету вирізаються з паперу та дерева меблі, інструменти, побутова техніка та ін
Для збагачення ігрового куточка групи підбираються пластмасова посуд, столові прилади, предмети побутової техніки. Все це необхідно для імітування дій з потенційно небезпечними предметами побуту та моделювання небезпечних ситуацій.
На даному етапі широко використовуються тренінги з телефоном для формування умінь звернення за допомогою в разі необхідності і закріплення у дошкільників своєї домашньої адреси.
Третій етап (практичний) присвячений формуванню умінь безпечного поводження з доступними потенційно небезпечними предметами домашнього вжитку.
Дітей можна вчити користуватися молотком і цвяхами, ножем, терткою, маленьким праскою. Така діяльність переважно здійснюється будинку батьками.
В дошкільному закладі отримані вміння закріплюються і розвиваються. З дітьми бажано проводити заняття за методикою трудового навчання, розробленої М. В. Крулехт, Е. Р. Гульянц: по виготовленню меблів, приготуванні салату з моркви і т. п. Поряд з цим широко використовувати проблемні ситуації типу «Наріжемо хліб до обіду», «Почистимо хом'ячкові морква», «Допоможемо няні: стираємо, гладимо» і т. п. Тут у дітей є можливість попрактикуватися в освоєних уміннях користування потенційно небезпечними предметами побуту та оцінити вміння інших дітей.
Для закріплення прийомів надання допомоги при порізах, опіках, ударах проводяться спеціальні заняття з участю медичної сестри.
Планомірна діяльність з боку дорослих, спрямована на формування досвіду безпечної поведінки в побуті є важливою умовою підготовки дитини до безпечного існування в навколишньому середовищі і носить пропедевтичний, профілактичний характер.