Консультації для вихователів

Психологічна готовність дитини до школи.

Автор: Петрова Олена Вікторівна, МАДОУ д/з загальнорозвиваючого виду «Волошка» Тамбовська обл п. Будівельник.

Проблема діагностування готовності до шкільного навчання тісним чином пов'язана із завданнями виховно-освітньої роботи ДНЗ. Від психолога потрібно вміння визначити рівень психічного розвитку дитини, вчасно діагностувати його відхилення і на цій основі намічати шляхи корекційної роботи. Вивчення рівня розвитку психіки дітей є основою організації всієї подальшої виховної та навчальної роботи, а також опеньки ефективності змісту процесу виховання в умовах дитячого саду. Готовим до школи вважається дитина, яка зможе без особливих труднощів освоїти шкільну програму, перебуваючи в колективі однолітків. Психологічна готовність до шкільного навчання це цілий комплекс умінь і психологічних характеристик дитини.
Основною метою визначення психологічної готовності до шкільного навчання є профілактика шкільної дезадаптації. Завдання підготовки дітей до школи охоплює всі сфери життя дитини. На рубежі дошкільного і молодшого шкільного віку в дітей з'являються нові форми спілкування з оточуючими дорослими і однолітками - і докорінно змінюється ставлення до самого себе. Основною рисою цих нових форм спілкування є довільність. Інша особливість полягає в тому, що сьогочасні і безпосередні бажання, а також ситуативні взаємини дитини підкоряються логіці і правилам всієї ситуації в цілому. Саме ці форми спілкування пов'язані з компонентами провідної діяльності в молодшому шкільному віці, саме вони забезпечують дитині безболісний перехід до нового періоду розвитку і створюють умови для формування повноцінної навчальної діяльності.
Основна мета психологічної роботи з дітьми дошкільного віку - виявлення рівня готовності до навчання у школі та проведення корекційно-розвиваючих заходів з розвитку у дитини необхідних умінь, навичок для успішного засвоєння навчального матеріалу.
Значний внесок у проблему готовності до навчальної діяльності вніс Л. С. Виготський. Насамперед, необхідно відзначити, що Л. С. Виготський не відривав шкільного навчання від попереднього етапу розвитку. Саме в дошкільний період формуються передумови для навчання в школі: уявлення про число, про кількість, природі і суспільстві, в цей період відбувається інтенсивний розвиток психічних функцій: сприйняття, пам'яті, уваги, мислення. Особливо важливі моменти в роботах Л. с. Виготського, які мають загальний характер: по-перше, передумови до певного типу, виду і рівня навчання повинні закладатися на попередньому етапі розвитку і, по-друге, звернення до розвитку вищих психічних функцій як передумові шкільного навчання. Разом з тим Л. с. Виготський вказував, що успіх навчання обумовлюється не стільки змінами окремих функцій, скільки перебудовою функціональних зв'язків і відносин. [2]
Рівень розвитку психічних функцій є лише передумова для шкільного навчання. Його успішність визначається тим, як побудований навчальний процес з опорою на ці передумови.
Готовність дитини до навчання в школі в однаковій мірі залежить від фізіологічного, соціального і психічного розвитку дитини. Це не різні види готовності до школи, а різні сторони її прояви в різних формах активності. В залежності від того, що є предметом уваги педагогів, психологів, батьків в даний момент і в даній ситуації - самопочуття та стан здоров'я, працездатність; вміння взаємодіяти з педагогом і однокласниками і підкорятися шкільним правилам; успішність засвоєння програмних знань і необхідний для подальшого навчання рівень розвитку психічних функцій, - кажуть про фізіологічної, соціальної або психологічної готовності дитини до школи. У реальності це цілісне утворення, що відбиває індивідуальний рівень розвитку дитини до початку шкільного навчання. Всі три складові шкільної готовності тісно взаємопов'язані, недоліки у формуванні будь-якої з його сторін, так чи інакше позначаються на успішності навчання в школі.

Розвиток основних функціональних систем організму дитини та стан її здоров'я складають фундамент шкільної готовності. Під готовністю до школи можна розуміти досягнення дитиною такого рівня розвитку, який забезпечить йому успішність навчання в школі, адаптацію до нових умов і обов'язків. У зв'язку з цим виникають дві проблеми, пов'язані з початком навчання: проблема функціональної готовності дітей до школи та проблема адаптації до нових умов. Шкільна зрілість - це такий рівень морфофункціонального розвитку організму дитини (розвиток фізичних і психічних систем організму), при якому дитина може впоратися з усіма вимоги навчання.
Готовність дитини вступити у відносини з суспільством в кінці дошкільного віку знаходить своє вираження у готовності до шкільного навчання. Виділяють наступні компоненти психологічної готовності: інтелектуальна, особистісна (або мотиваційна), і емоційно - вольова готовність до школи.
Особистісна готовність дитини до школи. Підготовка дитини до школи включає формування у неї готовності до прийняття нової «соціальної позиції» - положення школяра, що має коло важливих обов'язків і прав, посідає інше, порівняно з дошкільнятами, особливе становище в суспільстві. Готовність цього типу, особистісна готовність виражається у ставленні дитини до школи, до навчальної діяльності, до вчителів, до самого себе. Як правило, діти висловлюють бажання йти в школу. Як правило, дітей приваблює наступні моменти: «Мені форму куплять красиву», «У мене буде новенький ранець і пенал», «У школі Боря навчається, він мій друг...».
Зовнішні аксесуари шкільного життя, бажання змінити обстановку дійсно здаються привабливими старшому дошкільнику. Але виявляється, це ще не найголовніші мотиви. Важливо, щоб школа привертала дитини і своєю головною діяльністю - навчанням («Хочу вчитися, щоб бути, як тато», «Люблю писати», «Навчуся читати», «У мене є братик маленький, йому теж буду читати», «В школі буду вирішувати завдання»). І це прагнення природно, воно пов'язане з новими моментами в розвитку старшого дошкільника. Йому вже недостатньо лише в грі долучатися до життя дорослих. А от бути школярем - зовсім інша справа. Це вже усвідомлювана дитиною сходинка вгору, до дорослості, так і навчання в школі сприймається ним як відповідальна справа. Не проходить повз увагу 6-річної дитини і шанобливе ставлення дорослих до навчання як до серйозної діяльності[7].
Звичайно, спілкування дитини з вихователями і з однолітками в дитячому садку, позиція педагогів у питаннях формування взаємовідносин відіграють при цьому важливу роль. Але не менш важливо і те, яку увагу цій проблемі приділяють батьки, яка сімейна мікросередовище, яке місце займає дитина серед братів і сестер, встигла душа дитини попрацювати в сімейних умовах, ізолюють або вітають батьки контакти дитини з однолітками у дворі, як оцінюють його поведінку, взаємини [5].
Емоційно - вольова готовність дитини до школи. Серйозної уваги потребує формування та вольової готовності майбутнього першокласника. Адже його чекає напружена праця, від нього знадобиться вміння робити не тільки те, що йому хочеться, але і те, що від нього вимагатиме вчитель, шкільний режим, програма. А це не так-то просто, коли в портфелі у тебе новенький значок і хочеться поділитися з товаришами по парті останніми важливими новинами. Але щоб робити не тільки приємне, але і необхідне, потрібне вольове зусилля, здатність управляти своєю поведінкою, своєю розумовою діяльністю, увагою, мисленням, пам'яттю.
До кінця дошкільного віку відбувається оформлення основних структурних елементів вольової дії : дитина здатна поставити мету, прийняти рішення, намітити план дії, виконати, реалізувати його, проявити певне зусилля в процесі подолання перешкоди, оцінити результат своєї вольової дії. Правда, виділяються цілі ще не завжди достатньо стійкі і усвідомлені; утримання мети значною мірою визначається складністю завдання, тривалістю його виконання.
Усі дослідники розвитку волі у дітей відзначають, що в дошкільному віці мета досягається успішніше в ігровій ситуації.
Шестирічний дитина виявляється здатним соподчинить мотиви своєї поведінки - це дуже важливо. Важливо в плані розвитку його особистості, важливо для створення передумов розвитку волі. Тому так необхідно в цьому віці розвинути здатність діяти за моральними мотивами, відмовлятися, керуючись такими мотивами, від того, що безпосередньо приваблює.
Інтелектуальна готовність дитини до школи. Розумовий розвиток у психологічних дослідженнях характеризується з різних сторін, виділяються різні його критерії. Дослідження, проведені вітчизняними психологами (А. В. Запорожець, Л. А. Венгер, В. о. Давидов, Д. Б. Ельконін, Н.Н. Поддъяков), дозволили встановити, що в основі розумового розвитку дітей дошкільного віку лежить засвоєння ними різних видів пізнавальних орієнтовних дій, причому головна роль відводиться персептивным і розумовим операціям.

Л. С. Виготський один з перших висловив думку про те, що інтелектуальна готовність до шкільного навчання полягає не стільки в кількісному запасі уявлень, скільки в рівні розвитку розумових процесів, тобто в якісних особливостях дитячого мислення. На думку вченого, бути готовим до школи, значить, володіти умінням узагальнювати і диференціювати (відповідно до віку) предмети і явища навколишнього світу.
Інтелектуальна готовність до шкільного навчання пов'язана з розвитком розумових процесів - здатністю узагальнювати, порівнювати об'єкти, класифікувати їх, виділяти істотні ознаки, робити висновки. У дитини повинна бути визначена широта уявлень, у тому числі образних і просторових, відповідний мовний розвиток, пізнавальна активність.
Багато хто вважає, що саме інтелектуальна готовність є головною складовою психологічної готовності до школи, а основа її - це навчання дітей навичкам письма, читання і рахунку. Це переконання і є причиною багатьох помилок при підготовці дітей до школи.

Насправді інтелектуальна готовність не припускає наявності в дитини певних сформованих знань або умінь (наприклад, читання), хоча, звичайно, певні навички у дитини повинні бути. Показники інтелектуального розвитку. Важливим аспектом інтелектуального розвитку є розвиток просторових уявлень та образного мислення. Цей показник лежить в основі освоєння дітьми накреслення літер, правил додавання і віднімання, а також багатьох інших аспектів навчального змісту занять у першому класі.

Інший показник інтелектуального розвитку дитини - вміння орієнтуватися на систему ознак. Цей показник дозволить виявити, скільки ознак може одночасно враховувати дитина при виконанні того чи іншого завдання. Здатність орієнтуватися на ряд пов'язаних ознак одночасно тільки складається до початку шкільного навчання, однак вона принципово важлива для засвоєння навчального змісту.
Тісно пов'язане з інтелектуальним розвитком розвиток мовлення дитини. Шести-семирічна дитина повинна не тільки вміти формулювати складні висловлювання, але і добре розуміти зміст різних граматичних конструкцій, в яких формулюються пояснення на уроці, даються інструкції до роботи, мати багатий словниковий запас.
На закінчення хотілося б підкреслити, що при визначенні готовності до шкільного навчання необхідно враховувати системний характер прояву індивідуальних якостей у діяльності, а також нерівномірність і гетерохронность розвитку окремих якостей особистості [8].

Список використаної літератури
1. Авраменко Н.До. Підготовка дитини до школи. М., 2008 - 48 с.
2. Агафонова І. Н. Психологічна готовність до школи в контексті проблеми адаптації «Початкова школа» 2009 N 1 61-63 с.
3. Венгер Л. А. «Психологічні питання підготовки дітей до навчання в школі, «Дошкільне виховання» 1970 - 289 с.
4. Виготський Л. С. Дитяча психологія / Собр.соч. в 6 т. - М: Просвітництво, 1984. - Т 4. - С. 254..
6. Готовність до школи / Під редакцією Дубровиной М. 2005 - 289 с.