Казки, пісеньки, віршики

ЛИСИЧКА-СЕСТРИЧКА І ВОВК

Жили собі дід та баба. Дід каже бабі:

- Ти, баба, печи пироги, а я запряжу сани та й поїду за рибою.

Наловив риби і везе додому цілий віз. Ось їде він і бачить: лисичка згорнулася калачиком і лежить на дорозі, як мертва.

- Ось буде подарунок дружині! - сказав дід, узяв лисичку і поклав на віз, а сам пішов попереду.

А лисичка улучила час, повыбросила всю рибку і сама пішла.

- Ну, стара, - каже дід, - який комір привіз я тобі шубу!

Підійшла баба до воза: ні комірця, ні риби, - і почала лаяти чоловіка:

- Ах ти, такий-сякий! Ти ще надумав обманювати!

Тут дід зміркував, що лисичка-то була не мертва. Погоревал, погоревал, та робити нічого.

А лисичка зібрала всю розкидану рибу в купку, всілася на дорогу і їсть собі. Приходить сірий вовк:

- Здрастуй, сестрице! Дай мені рибки!

- Налови сам так їж.

- Я не вмію.

- Ека, адже я ж наловила! Ти, брате, піди на річку, опустив хвіст у ополонку, сиди та примовляй: Ловися, рибка, мала й велика! Ловися, рибка, мала й велика! Рибка до тебе сама на хвіст нацепится.

Вовк і пішов на річку, опустив хвіст у ополонку і почав приказувати:

Ловися, рибка, мала й велика!

Ловися, рибка, мала й велика!

Слідом за ним і лисиця стала; ходить близько вовка і причитывает:

Ясні, ясні на небі зірки,

Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!

Довго-довго сидів вовк біля ополонки, хвіст його і примерзло; спробував було підвестися - не тут-то було!

Ека, скільки риби привалило! - думає він.

Дивиться, а баби йдуть за водою і кричать, побачивши сірого:

- Вовк, вовк! Бийте його, бийте його!

Прибігли і почали бити вовка - хто коромислом, хто з відром, хто чим попало. Вовк стрибав, стрибав, відірвав собі хвіст і пустився без оглядки бігти.

Тим часом лисичка-сестричка потрапила в одну хату, де баби пекли млинці, та потрапила головою в діжку з тістом, вимазалася і біжить. А вовк їй назустріч:

- Так-то ти вчиш? Мене всього исколотили!

- Ех, волчику-братику! - го-ріт лисичка-сестричка. - Мене болючіше твого прибили: я насилу плентаюся.

- І то правда, - каже вовк, - де вже тобі, сестрице, йти, сідай на мене, я тебе довезу.

От лисичка сіла йому на спину та потихеньку наспівує:

Битий небитого везе,

Битий небитого везе!

- Що ти, сестрице, кажеш?

- Я, братику, кажу: <Битий битого везе>.

- Так, сестрице, так!