Здоров'я малюків

Дизентерія.

Інфекційна хвороба, що характеризується почастішанням стільця, домішками слизу і крові в калі, переймоподібними болями в животі, підвищенням температури тіла та симптомами загальної інтоксикації. Частота стільця може бути від 3-5 до 15-20 разів на добу і більше. Для дизентерії характерні посилення болю в животі перед актом дефекації, поява болючих і помилкових позивів "на низ" (на дефекацію) - тенезми.

Збудниками дизентерії є бактерії роду шигел. Хворіють дизентерією тільки люди. Джерело інфекції - хвора людина. Зараження на дизентерію відбувається при попаданні збудника в організм людини через рот з їжею, водою або через брудні руки. Обов'язковій госпіталізації підлягають хворі середньотяжкими формами захворювання, з наявністю важких супутніх захворювань.

При догляді за хворими на дизентерію, як і при інших гострих кишкових інфекціях, велике значення набувають ретельне виконання хворими і медсестрою правил особистої гігієни та поточної дезінфекції. Хворі повинні мити руки перед кожним прийомом їжі, після відвідування туалету. Медична сестра повинна стежити за стільцем хворих.

Приміщення повинне добре і часто провітрюватися, але температура в ньому повинна бути не нижче 19 - 20° С внаслідок порушення у хворих на дизентерію теплорегуляції. Дуже важливо утримувати пацієнта в чистоті. Тяжкохворі при частому стільці укладаються на гумове судно. Для полегшення догляду під таз хворого підкладається медична клейонка шириною не більше 1 м, яка обов'язково застеляється складеної вдвічі простирадлом або пелюшкою. Білизна змінюється по мірі необхідності; не можна допускати, щоб на хворому перебувало білизна, забруднена випорожненнями. Щоб уникнути утворення попрілостей і пролежнів необхідно ретельне обмивання області сідниць, заднього проходу і промежини після кожної дефекації.

Лікування. При призначенні режиму керуються станом хворого. На початку захворювання рекомендуються дієта N 4 і рясне пиття.

Вибір інших лікувальних засобів і тривалість їх призначення визначаються тяжкістю перебігу захворювання. У випадках переважання симптомів гастроентериту хворим на дизентерію в першу чергу проводять дезінтоксикаційну терапію і поповнення втраченої рідини: внутрішньовенне вливання сольових розчинів (квартосоль, трисоль, лактосоль, розчин РингераЛокка) в обсязі 1,5-2 л. У разі триваючих блювоти і проносу ця кількість збільшується в залежності від об'єму втраченої хворим рідини, який враховує медична сестра.

Для впливу на збудника при тяжкому перебігу дизентерії використовують антибіотики широкого спектру (тетрацикліни, левоміцетин) в поєднанні з сульфаніламідами, наприклад, з фталазол. При легких і середньо формах використовуються ентеросептол, фуразолідон, фурадонін, інтестопан. Крім етіотропних засобів, важливе місце займають біологічні препарати (вакцина, колібактерин, лактобактерин).