Консультації для вихователів

Чи готовий дитина до дитячого саду?

У більшості випадків надходження дитини в дитячий дошкільний заклад супроводжується проблемами його адаптації до нових норм і правил життя, і далеко не всі діти успішно з нею справляються. Виникнення у дитини так званого <адаптаційного синдрому> є прямим наслідком його психологічну неготовність до виходу із сім'ї. Як батьки, так і педагоги, параметрами готовності дитини до вступу в дитячий сад вважають володіння навичками самообслуговування і звичку до режиму дня, наближеному до ясельному.

Питання ж про те, якою мірою дитина готова до розлуки з матір'ю, до встановлення контактів з новими незнайомими дітьми і дорослими, до прийняттю та дотриманню досить складних і не завжди зрозумілих для нього соціальних норм і правил поведінки, ні батьками, ні персоналом дитячих садків навіть не обговорюється.

Більше того, нерідко батьки, відзначаючи у своєї дитини слабкий розвиток навичок спілкування, прагнуть віддати його в дитячий садок саме для того, щоб він цього навчився. Така <навчання> найчастіше обертається тяжкими переживаннями самого дитини, сльозами і образами інших дітей, претензіями і зауваженнями вихователів.

Досвід показує, що дитина, не володіє навичками самообслуговування, але психологічно готовий до вступу в більш широкий, ніж домашній, коло соціальних відносин, звикає до дитячого саду значно швидше і безболісніше, ніж його одноліток, що вміє сам їсти і одягатися, але не знає, як підійти або звернутися до чужого для нього дорослому або іншій дитині.

В цілому проблема психологічної готовності дитини раннього віку до <виходу> з родини представляється нітрохи не менш важливою, ніж проблемі готовності до шкільного навчання. Ігнорування її й породжує надалі так званого <несадовского> (а потім і <нешкільного>) дитини, не може й не хоче прийняти інші, більш жорсткі, ніж в сім'ї, соціальні норми і висуває в якості захисного механізму нескінченні соматичні і нервові захворювання.