logo1logo2
logo3
k1
k2
k3
k4
k5
k6
k7
k8></a></td>
        </tr>
      
      <tr>
        <td align=

stik logo4 logo5Головна | Заняття | Консультації logo6

Консультації для вихователів

Вчимося розповідати.

Консультація для батьків і педагогів.

Автор: Таркова Христина Дмитрівна, вчитель-логопед, Муніципальне дошкільний навчальний заклад «Дитячий садок N208» Кемеровська область, місто Новокузнецьк.

Одна з найважливіших завдань навчання дошкільнят рідної мови - розвиток зв'язного мовлення. Кожна дитина повинна вміти змістовно, грамотно, правильно, зв'язно і послідовно викладати свої думки. Це допоможе йому долати мовчазність і сором'язливість, бути товариським, впевненим у своїх силах. У той же час мова дитини має бути живою, безпосередньою, виразною.

Зв'язкова мова має дві форми:

  • діалогічне (розмова між двома або декількома людьми)
  • монологічне (мова однієї людини).

Кожна з них має свої особливості.
Монологічна мова вимагає вміння зосередити свою думку на головному, не захоплюватися деталями і в той же час говорити емоційно, жваво, образно. Вона потребує розгорнутого, повноти, чіткості і взаємозв'язку окремих ланок оповідання. Уміння зв'язно говорити успішно розвивається при цілеспрямованому керівництві дорослого, шляхом систематичного навчання.

Вчити малюків 3-4 років зв'язного мовлення найкраще з простого відтворення добре знайомих їм казок: «Колобок», «Ріпка», «Рукавичка», «Курочка ряба». Дитина розповідає разом з дорослими, у відповідь на його запитання, поставлені зазвичай до останнього слова фрази, вставляє окремі слова: «Посадив дід ... Що? (ріпку)». Поступово стає можливим використання підказують питань, на які дитина відповідає цілим реченням. Так, після читання казки «Курочка Ряба» можна запропонувати дитині переказати її. Дорослий: «Жили - були дід та баба». Хто жили-були? (відповідь.). «Була у них курочка Ряба». «Хто у них був?»

Після цього можна переходити до переказу маленьких оповідань Л. Н. Толстого, К. Д. Ушинського, М. Калінкіної та ін. При переказі прози треба стежити, щоб відповіді дитини були як можна ближче до художнього тексту. Тому питання повинні допомагати дитині повніше використовувати не тільки словник, а й синтаксис текса.
На заняттях з дитиною п'ятого року життя можна використовувати спільний переказ. Допомога дорослого буде полягати в нагадуванні фрази, підказці забутого слова. Це забезпечить плавність переказу, попередить розриви твори на окремі шматки.

У цьому віці розуміння і осмислення прочитаних творів набуває особливого значення. Але дитині складно ще самостійно простежити логічну послідовність сюжету, запам'ятати і точно передати мовні засоби. Тому його слід поступово привчати до пошукових питань, тобто допомагає розмірковувати. Наприклад, у розмові по казці К. Д. Ушинського «Умій почекати» можна запитати: «Як курочка ставилася до півнику, правильні ради вона давала йому? Чому півник не хотів почекати...»
Увагу дитини треба залучати і до засобів виразності мови: «Як лисиця вмовляла півника визирнути у віконце? Які слова вона йому казала?»

Дитині старшого дошкільного віку можна запропонувати питання, які показують окремі смислові відрізки поведінки, а потім формується план у вигляді вказівок. Наприклад, до переказу казки «Заєць-хваста» можна дати такі вказівки:
Скажи, де жив заєць і чому йому взимку було погано. Розкажи, як він зустрівся з іншими зайцями і як став хвалитися.
Розкажи, як тітка ворона дізналася про хвасту і навіщо пішла його розшукувати. Що зробила ворона, коли заєць розповів їй, як він хвалився.
Після переказу цієї казки дитині можна задати питання: «Чому ворона сказала, що заєць не хваста, а сміливець?»

Одне з найулюбленіших занять малечі - розглядання іграшки. Цим варто скористатися, щоб спонукати дитину до вислову, складання описових розповідей. Наприклад:
Подивися, які у кішки очі? (Зелені). А шерстка? (М'яка, сіра)
Якщо дитина не може, дорослий починає сам розповідати: «Це кішка. Її звуть Мурка. У кішки вусата морда, зелені очі, м'яка шерсть». А потім просіть дитину повторити розповідь.

На перших порах дуже важливий вибір іграшок для розглядання і складання розповіді. Іграшки повинні бути з яскраво вираженими характерними рисами (колір, форма, розмір), створювати настрій. Дітям доцільно пропонувати не статичну красиву ляльку, а ляльку-малюка, який простягає руки до дитини, чи зайця, який чимось засмучений і готовий заплакати, або важливого каченяти в береті. Такі іграшки приваблюють своєю незвичайністю. Дитина безпомилково реагує на них: утішає плачучої зайця, бере на руки і пестить малюка, копіює позу каченяти. Але осмислити і висловити цю незвичайність словами (незграбний, смішний) дитина ще не вміє, і тут на допомогу йому приходять питання дорослого: «Чому сумує заєць? Чого він хоче? Чому каченя бере?»

При навчанні опису добре використовувати загадки. Так дорослий спочатку загадує загадку, наприклад: «З господарем дружить, будинок вартує, живе під ґаночком, хвіст колечком», а потім показує дитині відповідну картинку.
Більш старшим дітям можна запропонувати порівняти дві іграшки (наприклад, дві ляльки). Але перш, чим порівнювати, дитина повинен уважно розглянути обох ляльок: як вони одягнені, які у них волосся, очі, а потім вже зазначити, чим вони схожі і чим відрізняються.
Дитина цього віку може для складання розповіді користуватися невеликим планом: «Спочатку розкажи, як називається іграшка, яка вона за кольором, величиною, як з нею можна гратися». Поступово план можна ускладнювати, додати такі питання, як «З якого матеріалу зроблена ця іграшка? Чи подобається вона тобі?»

Якщо зовсім маленька дитина вчиться тільки відгадувати загадки, то дитина п'ятого року життя може вже сам складати загадки на основі зразка: «Хитра, рудий, з довгою мордочкою і пухнастим хвостом».
Далі можна переходити до складання невеликих сюжетних розповідей по набору іграшок, що дозволяють намітити просту сюжетну лінію. Для розповіді спочатку треба відібрати 2-3 іграшки, щоб дитині було легше скласти сюжет та включити в розповідь всіх діючих осіб, підібрати слова до дій, використовувати пряму мову. Пізніше кількість іграшок можна збільшити. Наприклад, запропонувати дитині такий набір: дівчинка, грибок, кошик, ялинка, їжачок. Нехай він подумає, що може статися з дівчинкою в лісі, кого вона може зустріти. Дорослий для зразка спочатку сам придумує розповідь. А потім можна запропонувати це зробити дитині. Нехай дитина для початку просто повторить розповідь дорослого. Але поступово варто переходити до складання розповіді дитиною самостійно.

Після п'яти років, коли у дитини з'являється досить великий запас знань про навколишній світ, він із задоволенням починає придумувати, складати, проявляючи творчість. Допомогти дитині у вигадуванні оповідань та історій можна різними способами:

  • Заголовок добре знайомої казки додати слово, що позначає який-небудь предмет. Наприклад: «Вовк, семеро козенят і комп'ютер», «Хлопчик-мізинчик і паровоз»
  • Сюжет знайомої казки перемістити в інший час і простір: «Жили-були старий зі старою в наші дні», «Червона Шапочка на безлюдному острові»
  • Запропонувати дитині змінити кінцівку казки, використовуючи прийом введення в сюжетну розповідь якого-небудь предмета, явища.

Навчання рассказыванию впливає на всі сторони мовленнєвого розвитку дошкільника, особливо на його мовленнєву підготовку до школи.

 
Матеріали, розміщені на сайті, надіслані користувачами, взяті з відкритих джерел і представлені на сайті для ознайомлення. Всі авторські права на матеріали належать їх законним авторам. Використання матеріалів дозволено тільки з письмового дозволу адміністрації сайту.
При копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове