logo1logo2
logo3
k1
k2
k3
k4
k5
k6
k7
k8></a></td>
        </tr>
      
      <tr>
        <td align=

stik logo4 logo5Головна | Заняття | Консультації logo6

Консультації для вихователів

Гра, як засіб соціалізації дитини-дошкільника з порушеннями зору.

Автори: старший вихователь Вартанян В. М., педагог-психолог Кобзарева О. Ф., Муніципальне бюджетне дошкільна освітнє установа дитсадок комбінованого виду другої категорії N 250 Радянського району міста Ростова-на-Дону.

Соціалізація - це процес засвоєння індивідом протягом його життя соціальних норм і культурних цінностей того суспільства, до якого він належить.
Освіта є провідним і визначальним початком соціалізації, головним інструментом культурної спадкоємності поколінь. Його можна розглядати як процес і як результат целеполагаемой педагогічно організованої соціалізації людини, що здійснюється в його інтересах або інтересах суспільства, до якого він належить. Мета освіти полягає у включенні особистості в соціальну активність. Соціалізація, що розуміється як взаємодія особистості з середовищем, що обумовлює адаптованість особистості до різних соціальних ситуацій, мікро і макрогруппам.
У вітчизняній психології і педагогіці поняття соціалізації представлено як «засвоєння індивідом соціального досвіду» (В. С. Кон) як входження в соціальне середовище, пристосування до неї, засвоєння певних ролей і функцій (Д. Б. Паригін), як перетин процесів адаптації, інтеграції, саморозвитку і самореалізації (В. Б. Котова, Е. Н. Шиянов).
Л. С. Виготський розуміє суть соціалізації, як активне привласнення і відтворення у власній активності суспільного досвіду.
Для нашого педагогічного колективу актуально визначення Р. М. Чумічової «процес соціалізації - це інтеграція дитини в суспільство однолітків і дорослих.
У нашому ДНЗ є спеціалізовані та об'єднані групи, які відвідують діти з різними зоровими порушеннями: з амбліопією і косоокістю, з різним ступенем порушення гостроти і характеру зору; слабозорі , частково-бачать і сліпі дошкільнята. Однак у більшості дітей поряд із зоровою патологією є вторинні порушення в психофізичному розвитку.
Аналіз фізичного розвитку показав наявність серйозних відхилень у більш ніж половини дітей. до них відносяться: зниження зростання (у порівнянні з віковими нормами), знижений м'язовий тонус з переважним відставанням у розвитку тонких рухів кистей і пальців рук.
Недосконалість нервової регуляції, як вікова особливість, ускладнюється наявністю додаткових проблем у фізичному розвитку: дітям важко дається швидкість і точність рухів, виконання їх за сигналом, зниження рівня рухових навичок і фізичних якостей.
Соматична ослабленість позначається на стані артикуляційної моторики і на рівні розвитку мовлення в цілому. У значної частини дітей відзначається фонетико-фонематичні та лексико-граматичне недорозвинення промови.
Дані діагностики психічного розвитку показують у значної частини дітей прояви соматогенного інфантилізму, для якого характерна несформованість вольових процесів, несамостійність, невпевненість у собі, відсутність навичок самоконтролю та саморегуляції в цілому в поведінці і діяльності. Ці особливості емоційно-вольової сфери формуються у дітей як результат постійної системи заборон і суперопеки з боку батьків, формують у дітей внутрішню картину і, значною мірою, є гальмом повноцінного розвитку дитини.
В ході вивчення рівня розвитку особистості, особливостей міжособистісної взаємодії, ми змогли виявити наступні варіанти порушень емоційно-вольової сфери та особистісного розвитку:

  • неадекватне сприйняття дитиною самого себе. Діти або не вірять у свої здібності, або самооцінка дитини занадто завищена, що також стає надалі негативним фактором при потраплянні дитини у життєві проблемні ситуації;
  • прагнення до самоти, замкнутість;
  • прояв фрустрації;
  • конфліктність, агресивність (як приховане, так і явне);
  • не виразність прагнення до домінування;
  • наявність невпевненості в собі, почуття тривоги і неспокою при зіткненні з навколишнім світом;
  • відсутність відчуття захищеності;
  • присутність дискомфорту, який діти відчувають у сім'ї, брак уваги з боку батьків;

Таким чином, наведений вище аналіз розвитку вихованців нашого ДНЗ свідчить про те, що у всіх дітей з порушенням зорового аналізатора спостерігається складна структура порушення розвитку включає поряд ослабленням соматичного здоров'я, порушення та особливості фізичного, мовленнєвого та психічного розвитку.
Аналіз соціально-педагогічної ситуації в ДНЗ дозволив виявити низку суперечностей:

  • між рівнем вимог, що пред'являються до особистісного розвитку, соціалізації дитини на етапі переходу від дошкільного до шкільного дитинства, зумовленого зміною ведучого виду діяльності і появою відповідних психологічних новоутворень та наявністю великої кількості відхилень особистісного розвитку у дітей з ослабленим здоров'ям;
  • між актуальністю питання розвитку особистості дітей з вадами здоров'я і неразработанностью програм виховання, адаптованих стосовно дітей даної категорії;
  • між завданням соціалізації дітей з порушеннями зору і недостатньою готовністю системи освіти до її впровадження.

Дані протиріччя обумовили мету і проблематику подальшої діяльності педагогічного колективу з удосконалення якості освіти.
Тому перед педагогічним колективом постають завдання пошуку найбільш ефективних шляхів соціалізації дітей з порушенням зорового, їх адаптації до умов ДНЗ, так і до умов подальшого навчання та інтеграції їх в навколишньому соціумі.
Це ставить педагогів в ситуацію пошуку в освітньому процесі утримання соціального розвитку, форм організації діяльності та спілкування, побудови просторового середовища, що забезпечує набуття соціального досвіду, оновлення форм роботи з сім'єю, пошук нових шляхів активного залучення батьків до участі в виховному та корекційно-розвивальному процесі.
Внутрішній світ дитини з проблемами в розвитку складний. Як допомогти таким дітям побачити, почути, відчути все різноманіття навколишнього середовища? Як допомогти їм пізнати своє «Я», розкрити його і увійти в світ дорослих і однолітків, повноцінно існувати та взаємодіяти в ньому?
Одним із принципів діяльності фахівців ДНЗ є принцип соціалізуючого спрямованості освітнього процесу. Цей принцип передбачає пріоритетне формування у дітей якостей особистості, необхідних для соціальної адаптації, таких як впевненість у своїх силах і наполегливість, комунікативність і доброзичливість, самостійність і відповідальність. Вміння жити в колективі на основі взаємодопомоги, дружнього співробітництва, комплексного розумового, емоційного і фізичного розвитку.
Реалізуючи принцип соціалізуючого спрямованості освітнього процесу, і відзначаючи ефективність використання мистецтва у соціалізації дитини з проблемами у соціально-емоційній сфері, ми в освітньому процесі використовуємо можливості ігрової діяльності дітей.
При цьому ми розглядаємо дитину - як цілісного і самодіяльного суб'єкта, що відтворює суспільні зв'язки та за допомогою цього «включається в процес створення нових соціальних і культурних форм суспільного життя». При цьому одночасно відбувається розвиток мови, мислення і творчий розвиток.
При цьому засобом розвитку і соціалізації ми вибираємо гру.
Гра має декілька важливих характеристик. Гра є:

  • особливе ставлення дитини до навколишнього світу;
  • особлива діяльність дитини, яка змінюється і розгортається, як суб'єктивна діяльність;
  • соціально-заданий, нав'язаний дитині і засвоєний їм вид діяльності (або ставлення до світу);
  • особливу зміст засвоєння (або засвоєний зміст);
  • діяльність у ході якої відбувається засвоєння різноманітних змістів у розвитку психіки дитини.

Гра - це особлива форма життя, вироблена або створена суспільством для розвитку. У цьому плані вона педагогічне творіння.
За допомогою ігор ми виховуємо і формуємо культуру.
Для виникнення та розгортання ігор необхідні умови і найважливіші з них полягають у правильному взаємодії педагога, батька і дитини.
Існують певні правила, що дозволяють створити комфортну для дитини обстановку і, побічно, сприяють отриманню кращого результату.
Правило перше свідчить: дай можливість відчути свою значимість.
Правило друге каже: дай можливість дитині відчути свою успішність, оціни його старання.
Правило третє каже: дай дитині можливість відчути твою віру в нього, знайди спосіб надати йому підтримку, включити його в гру.
Правило четверте говорить: намагайся працювати в зоні найближчого розвитку дитини.
Наступним, необхідною умовою є предметно-розвиваюче середовище, відповідна віковим особливостям, інтересам і потребам дитини.
Не менш важливим є професіоналізм педагога, знання ігрової технології, збагачення досвіду дітей враженнями, вміння непомітно включатися в гру, непомітно спрямовувати її, вирішуючи завдання виховання, соціалізації і розвитку дитини.

Список літератури:

  • Корнілова В. Р. Гра і творчість у розвиток спілкування старших дошкільників з порушеннями зору. (Методичний посібник для вихователів дошкільних закладів і батьків. М., 2004)
  • Дружиніна Л. А. Корекційна робота в дитячому садку для дітей з порушеннями зору М.,2006.
  • Упоряд. Князєва О. Л. Я-ти - ми. Програма соціально - емоційного розвитку дошкільнят. М.: Мозаїка - Синтез, 2005.
  • Р. Лендрет Ігрова терапія: мистецтво відносин - М.: Міжнародна педагогічна академія, 1994.
 
Матеріали, розміщені на сайті, надіслані користувачами, взяті з відкритих джерел і представлені на сайті для ознайомлення. Всі авторські права на матеріали належать їх законним авторам. Використання матеріалів дозволено тільки з письмового дозволу адміністрації сайту.
При копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове