Консультації для вихователів

Естетичне виховання в изодеятельности дітей дошкільного віку (виступ на педраді).

Автор: Юминова Олена Вячиславовна, вихователь, Муніципальне бюджетне освітня установа Дитячий сад загальнорозвиваючого виду з пріоритетним напрямком інтелектуального розвитку вихованців N 69 «Веселка», Республіка Татарстан, місто Набережні Челни.

Дошкільна педагогіка визначає естетичне виховання як розвиток здатності сприймати, відчувати, розуміти прекрасне в житті і в мистецтві, як виховання прагнення самому брати участь в перетворенні оточуючого світу за законами краси, як залучення до художньої діяльності і розвиток творчих здібностей дітей.

Займаючись образотворчої діяльністю, діти мають можливість висловити свої враження, своє розуміння навколишнього життя і емоційне ставлення до неї в художній творчості: малюванні, ліпленні, аплікації.

Малювання - графічно-мальовничий спосіб зображення предметів і явищ, основою якого є колорит, форма, композиція. Спостерігаючи предмет, діти передають у малюнку його характерні властивості; створюючи художній образ, навчаються показувати сюжет; засвоюють деякі елементи візерунка (в декоративному малюванні) поступово набуваючи первинні навички техніки малювання.

Робота по естетичному вихованню дошкільників має різні форми, основними з них є заняття з образотворчої художньої діяльності, екскурсії та бесіди, в процесі яких діти долучаються до мистецтва, художньої літератури, а також організована самостійна діяльність, де кожна дитина може проявити творчу ініціативу, реалізувати уяву.

Дитяче творчість відображає навколишній світ, природу на основі безпосереднього їх сприйняття, так і в результаті знайомства з творами мистецтва (картини) і літератури (читання оповідань, казок, віршів), в яких відображені живі, неповторні явища природи. Емоційно-творчий настрій і естетичні почуття у дошкільників пробуджує поезія. Тонко спостережена, майстерно оспівана в віршах образність природи допомагає дитині побачити хвилюючу красу білокорих берізок, строкатих лугів, дубових гаїв, ялинових хороводів і випробувати радість від чудових зустрічей з навколишнім світом, пробуджуючи бажання висловити свої почуття та переживання в малюнку.

Психологи розглядають естетичне сприйняття як емоційне пізнання світу починається з відчуття, а надалі спирається на розумову діяльність людини. У дошкільному віці воно носить специфічний характер, обумовлений віковими особливостями і відрізняється емоційною безпосередністю, підвищеним інтересом до навколишнього, живим відгуком при зустрічі з прекрасним і дивовижним, які проявляються в усмішках, жестах, вигуках, міміці, у здатності виділити головне в сприйнятому явище, дати йому естетичну оцінку.

Естетичне сприймання передбачає наявність широкого кругозору, яке виникло на основі досвіду. Чим більше дитина накопичує знань про природу, тим багатшим, яскравішим стає його уяву, без якого немислима творча діяльність. А поетичне слово як сигнал другої сигнальної системи, допомагає дитині узагальнити враження від спостережень, осмислити їх і спонукає до відображення своїх вражень в малюнку.

Вірші слід підбирати доступні і зрозумілі дітям тематикою, змістом, мовою. Крім того, інформація, закладена в поетичних рядках, повинна формувати у свідомості маленької людини яскраві, помітні, конкретні образи, тобто обов'язковою умовою відбору творів є зображальність і виразність художнього образу, оскільки в основі малювання лежить не тільки відображення образів і ситуацій, але і вираження почуттів дошкільника.

Важливе значення в естетичному вихованні має естетика побуту. Естетика побуту - це вся навколишня нас обстановка, організована за законами краси і користі, це наші манери поведінки, зовнішній вигляд, одяг, тобто те, що нам і оточуючим нас людям гарний настрій. Естетично - значить розумно, зручно і звичайно, красиво.

Образотворча діяльність - один з небагатьох видів занять, де дитина творить сам. Освоєння якомога більшої кількості технік, дозволяє збагачувати і естетично розвивати внутрішній світ дитини (малювання долонькою, вугіллям, пастеллю, малювання восковими крейдами, монотипія).

Не кожна дитина приходить у світ, щоб стати художником. І цього не змінять найкращі педагогічні методики. Але вірно і те, що певним потенціалом художнього розвитку має кожен вступає в світ людей, і цей потенціал треба розкрити.
Я приймаю всіх дітей так, як ніби вони потенційні художники. У цих умовах найбільш обдаровані знайдуть свій шлях, а всі інші отримають цінний досвід творчого втілення власних задумів, стануть глибше розуміти і цінувати мистецтво.

І якщо ми, педагоги, намагаємося розвивати дитину як естетично розвинену творчу особистість, ми повинні вводити його в «велике мистецтво», стаючи посередником між ним і ніжно, емоційної і чуйною на все нове душею дитини.