Консультації для вихователів

Керівництво сюжетно-рольовою грою.

Автор: Бикмухаметова Ш. Т, вихователь МАДОУ N33.

Гра являє собою особливу діяльність дітей. Вона розцвітає в дитячі роки і супроводжує людину протягом всього його життя.
Гра - це засіб моделювання і відтворення в спеціально створених умовах відносин між людьми; це діяльність, яка слугує засвоєнню соціального досвіду. Провідне значення гри в дошкільному віці визначається не кількістю часу, який дитина присвячує їй, а тим, що вона задовольняє його основні потреби; у надрах гри зароджуються і розвиваються інші види діяльності (праця, навчання); гра найбільшою мірою сприяє психічному розвитку дитини.
Сюжетно-рольові творчі ігри - це ігри, які придумують самі діти. В іграх відбиваються знання, враження, уявлення дитини про навколишній світ, відтворюються соціальні відносини. Самостійність дітей у сюжетно-рольовій грі - одна з її характерних рис. Діти самі обирають тему гри, визначають лінії розвитку, вирішують, як стануть розкривати ролі, де розгорнуто гру і т. д. При цьому немає нічого неможливого: можна, сівши в крісло - «ракету», опинитися на Місяці, за допомогою палички - «скальпеля» - зробити операцію. Творчий характер сюжетно-рольової гри визначається наявністю в ній задуму, реалізація якого пов'язана з активною роботою уяви, з розвитком у дитини здатності відображати свої враження про навколишній світ. При розігруванні ролі творчість дитини приймає характер перевтілення. Успішність його безпосередньо пов'язана з особистим досвідом грає, ступенем розвитку її почуттів, фантазії, інтересів. Як усяка творча діяльність, сюжетно-рольова гра емоційно насичена і доставляє кожному дитині радість і задоволення вже самим своїм процесом.
У грі, як у всякій діяльності дітей, педагогу належить провідна роль. З дітьми молодшого віку (1,5 - 3 роки) педагог, розгортати гру, робить особливий акцент на ігровому дії з іграшками і предметами-заступниками, створює ситуації, які стимулюють дитину до здійснення умовний дій з предметом. У дітей 3 - 5 років вихователь формує вміння приймати роль, розгортати рольова взаємодія, переходити в грі від однієї ролі до іншої. А діти 5 - 7 років повинні оволодіти вмінням придумувати нові різноманітні сюжети ігор, погоджувати ігрові задуми один з одним.
Керівництво сюжетно-рольовими іграми вимагає від вихователя великої майстерності і педагогічного такту.
Найскладніше і найважливіше - обміркувати завдання і прийоми виховання дітей у грі: як сприяти об'єднанню дітей, як навчити розподіляти ролі, доводити до кінця задумане. При цьому ставляться завдання як до всього колективу і окремих дітей.
Перша умова успішного керівництва іграми - вміння спостерігати за дітьми, зрозуміти їх ігрові задуми, їх переживання. Це не просто: дитина, особливо в молодшому дошкільному віці, не завжди може, а іноді не хоче ділитися з дорослими своїми намірами. Педагогу необхідно завоювати довіру дітей, встановити з ними контакт. Це легко досягається в тому випадку, якщо педагог ставиться до дитячої гри серйозно, з щирим інтересом, без образливого поблажливості, до якого діти дуже чутливі. Такого педагога діти охоче розповідають про свої плани, звертаються до нього за радою і допомогою.

Особливо складна роль педагога в ході розвитку сюжету гри. Під час підготовки до неї, коли діти ще не увійшли в свої ролі, коли сюжет гри тільки намічається, педагог з повагою ставиться до задумом учасників, може давати їм поради, керувати їхньою поведінкою, як дорослий дітьми. Інша справа в ході гри, коли необережним втручанням можна зруйнувати створений дитиною образ. Далеко не завжди діти прислухаються до порад дорослих під час гри. Педагог не може бути байдужим глядачем, він висловлює співчуття матері, у якої захворіла донька, з цікавістю слухає розповідь моряків про небезпечні труднощі їх подорожі. Такий педагог може дати пораду щодо подальшого розвитку гри, і дитина прислухається до його слів, особливо коли до нього звертаються як до чинного особі. Мамі можна порадити піти з хворою донькою до лікаря. Такі поради збагачують задум гри.
Найбільш ефективним способом керівництва є участь самого педагога в грі. Через виконувану ним роль, ігрові дії він впливає на розвиток змісту гри, допомагає включення в неї всіх дітей, особливо боязких, соромливих, пробуджує в них впевненість у своїх силах. Я беру безпосередню участь у багатьох іграх, часто зовсім не головну, епізодичну. Але і в цій ролі можна непомітно керувати грою, направляти її, будити уяву дітей, в результаті чого виникають нові епізоди, про які діти самі раніше не здогадувалися. Наприклад, у ролі глядача в театрі питаю, де продаються квитки, і таким чином наводжу на думку зробити касу; як покупець в магазині питаю про такі товари, які продавці ще не приготували - завтра вони напевно з'являться на прилавках.
Ще один важливий компонент сюжетно-рольової гри - використання предметів, що представляють зменшену копію реальних речей і створених спеціально для організації гри дитини, і предметів-заступників.
За підсумками проведених робіт пропоную вихователям наступні рекомендації:
- Необхідно намагатися не займати час відведений для гри іншими видами діяльності.
- Створити ігрову середу у відповідності з віковими особливостями, враховувати рівень розвитку дітей, ігрова середовище повинна бути динамічною. Атрибути для сюжетно-рольової гри повинні бути розташовані в легко доступному для дітей місці. Іноді атрибути формуються у спеціально встановленому порядку, а іноді дітям надається можливість створити ігрову середу самостійно.
- У керівництві дітей велике місце займає непрямі прийоми керівництва, щоб не заважати дитині, самостійно грати, тому що тільки самостійна сюжетно-рольова гра найбільшою мірою сприяє розвитку дитини.
- Керівництво грою має будуватися на основі результатів спостереження за самостійною сюжетно-рольовою грою дітей.
- Вихователь повинен якомога частіше ставити дитину в позицію «дорослого». Це сприяє розвитку самостійності у дітей.