"Російські билини як засіб залучення дітей шести років до усної народної творчості і історії Росії"

Добриня і Змій.

Як доселева Рязань слободою мала славу!

А як нині Рязань славним містом стала.

А жила у Рязані вдова Омелфа Тимофіївна.

І був у неї син Добринечко, а по батюшці Никитьевич.

Як від роду Добрынюшке було п'ять рочків,

Став ходити Добринечко по вуличках,

Та й з хлопцями малими боротися.

А з ким силою він так не поміряється,

Не знаходить собі рівних серед однолітків

І серед старших товаришів по всій окрузі.

А як минуло Добрынюшке 20 рочків,

Так пішов Добриня в чисто поле

На доброму коні богатирському.

Захотілося Добьрынюшке до Пучай-річці спуститися.

Як на цю пору з далека налетів на Добриню Змій-Горынович.

Клятий змій про трьох так головах.

І каже він Добрині такі слова:

"А тепер ти в моїй владі, добрий молодець,

Що хочу з тобою, то й зроблю!"

Серце Добрынюшки не здригнулося.

Він здатний був плавати, та й пірнати-то

Від одного-то бережка до іншого.

Тут став Змеище іскри сипати,

Почав палити тіло та біле.

Тут схопив Добринечко меч свій булатний,

Вдаряє Змеище за його головах.

Злякався гад, так і заблагав:

"Не убий мене, не буду я губити людей чесних!"

Повірив йому Добринечко.3аписали договір між собою.

І розійшлися вони так по-доброму.

Розійшлися вони в різні сторони.

Приїжджає Добриня в стольний Київ-град.

Служив у дружині князя Володимира.

Ось проходить Час недовгий,

Кличе князь Добриню в палати білі,

Каже князь Добрині такі слова:

 

"Знову Змій на землі руські походжає,

Села та міста спалює,

Малих діточок та сиротит,

Червоних дівиць в полон бере.

Вивільни з зміїних нор

Улюблену племінницю мою - Забаву Путятичну"

Молодий Добриня збирається, на коня сідає.

І в дорогу вирушає - виручати Забаву Путятичну!

Приїжджає він до норах та зміїним,

Становит коня, так сходить на сиру землю.

На біло плече кладе спис муравчатое,

А під льову запазушку - палицю булатну.

А підпори він залізні відкидає,

Так затвори-то він мідні отвинчивает.

Бачить Добриня безліч полонених воїнів.

І дійшов він до лігва Змеища.

Каже Змій-Горинич: "Не віддам тобі Забаву Путятичну!"

Відповідає Добриня: "Ти навіщо наш договір порушуєш?

Ти навіщо людей невинних губиш?

Не буде тобі пощади!"

Три дні і три ночі вони б'ються.

Переміг Добриня Змеища,

Відрубав він голови погані.

А і брав він Забаву за білі рученьки,

Та й вивів її з нір зміїних.

На білий світ, до сонцю красному!

Він каже такі слова:"Ай ви ж полоны, та росіяни,

Виходьте-но з нір та з зміїних,

По своїх землях, так по своїх домівках!

Тут настала радість велика

Так по всій Русі!

А і садив Забаву на добра коня,

Та й приїхав до князя на широкий двір.

Так і сходив він з доброго коня.

І повів Забавушку до князеві Володимиру!

Тут сідали всі за бенкет чесної,

Славу співали Добрині Никитьевичу!