Казки, пісеньки, віршики.
Вірші про весну
Квітень
Агнія Барто
Верба, верба, верба,
Верба зацвіла.
Це значить, - вірно,
Що весна прийшла
Це значить - вірно,
Що кінець зими.
Самий, самий перший
Засвистів шпак.
Засвистів у скворечне:
Ну, тепер я тутешній.
Але весні не вірте,
Чути вітру свист.
Вітер, вітер, вітер
По дорогах вертить
Торішній лист.
Всі квітня жарти!
Сільський дитячий садок
Вранці скинув шубки,
Опівдні - снігопад.
Але не так уже кепсько
Справи,
Якщо верба, верба
Верба зацвіла.
"Зима недарма злиться..."
Федір Тютчев
Зима недарма злиться,
Пройшла її пора -
Весна у вікно стукає
І гонить з двору.
І все засуетилось,
Все нудить Зиму геть -
І жайворонки в небі
Вже підняли дзвоніння.
Зима ще порається
І на Весну бурчить.
Та їй в очі регоче
І пущі лише шумить...
Сказилася відьма зла
І, снігу захватя,
Пустила, тікаючи,
В прекрасне дитя.
Весни і горя мало:
Умылася в снігу,
І лише рум'яної стала,
Наперекір ворогові.
Черемха
Сергій Єсенін
Черемшина запашна
З весною розцвіла
І гілки золотисті,
Що кучері, завила.
Кругом медяна роса
Сповзає по корі,
Під нею зелень пряна
Сяє в сріблі.
А поруч, у проталинки,
У траві, між коренів,
Біжить, струмує маленький
Срібний струмок.
Черемшина запашна,
Развесившись, стоїть,
А зелень золотиста
На сонечку горить.
Струмок хвилею гремучею
Усі гілки обдає
І вкрадливо під кручею
Їй пісеньки співає.
Веселий струмочок
Вадим Семернін
З полів зійшов сніжок,
Прокинувся струмок:
Біжить він по лугах,
У гаях та садах.
Він піснею блакитний
Несеться над землею,
Весни синок -
Веселий струмочок.
Над ним підняв квітка
Свій маленький прапорець,
І в воду бабка
Дивиться в усі очі.
І метелики натовпом
До тієї пісні блакитний
Летять знову -
Хочуть потанцювати.
Веселий струмочок
Завернув за горбок,
Помчав до ивняку
І зустрів там річку.
Весняний шум і дзвін...
Всі річці віддав він,
Весни гонець...
Тут пісеньці кінець.
Веснянки
Володимир Орлов
Проходила весна
По узліссі
Крізь весняні
Сині сни,
І тихенько світилися
Веснянки
На обличчі y дівчата Весни.
Йшла дівчина
В зеленій юбчонке,
Росою Голубою брязкаючи.
І, заздрячи
Рудої дівчини,
Непомітно
Зітхнула земля.
І не даремно
В цей вешнее ранок
Там, де легкі ніжки
Пройшли,
Розцвіли кульбаби,
Ніби
Золоті веснянки
Землі.
Підсніжник
Сєрова Е.
Виглянув пролісок
У напівтемряві лісовий -
Маленький розвідник,
Посланий навесні;
Нехай ще над лісом
Панують снігу,
Нехай лежать під снігом
Сонні луки;
Нехай на річці сплячої
Нерухомий лід, -
Раз прийшов розвідник,
І весна прийде!
Розкриваються бруньки
Новицька Р.
Розкриваються бруньки,
Як ріки!
Така варто тріскотня!
Важкі сонні повіки
Весна
Нарешті підняла!
Зачекалися
Прекрасну соню
Давно і луки, і поля.
Не дарма її громом будили
Розгнівані небеса!
І ось піднялася лежень,
Глянула з посмішкою
Навколо.
І відразу
Жужжаньем, як соком,
Ожилий
Наповнився луг.
І пробує кожна нирка
Зеленим своєю мовою
Парну,
Квітневу нічку,
Залиту всю молоком!
|