Казки, пісеньки, віршики

БРАТИ ЛЮ

Давним-давно жила на березі моря одна добра жінка. У неї було п'ять синів, п'ять братів Лю: Лю-перший, Лю-другий, Лю-третій, Лю-четвертий і Лю-п'ятий. Вони були так схожі, що ніхто не міг їх відрізнити один від одного. Навіть мати іноді плутали їх.

Але у кожного з братів була своя особливість. Старший брат, Лю-перший, міг випити ціле море, а потім випустити його назад. Лю-другий не боявся вогню. Лю-третій міг витягати свої ноги на будь-яку довжину. У Лю-четвертого тіло було міцніше самого міцного заліза. А наймолодший, Лю-п'ятий, розумів мову птахів і звірів. Вони жили щасливо й біди не знали. Лю-перший ловив рибу, Лю-другий підтримував в будинку вогонь, Лю-третій і Лю-четвертий працювали в полі. А Лю-п'ятий пас гусей і овець.

Одного разу в ті місця, де жили брати Лю, приїхав на полювання багатий і злий правитель. На узліссі він побачив маленький хлопчик пасе череду. Це був Лю-п'ятий. Поруч з ним тихо спала красива гірська коза. Правитель схопив свій лук і вистрілив у неї. Переляканий Лю крикнув, і кізка одним стрибком зник у лісі. З гущавини висунувся олень. Лю закричав йому на оленячому мовою: "Рятуйся!" - і олень зник. На галявину вискочило веселі зайці. Лю крикнув на заячому мовою - і зайці поскакали. Всі звірі поховалися. Озлоблений правитель залишився один у порожньому лісі. А добрий Лю стояв перед ним і радів, що встиг допомогти своїм лісовим друзям.

Тоді злий правитель наказав схопити Лю-п'ятого. Його відвезли в місто і за наказом правителя кинули в клітку до голодного тигра. Правитель думав, що тигр розірве сміливого хлопчика, але Лю-п'ятий заговорив з тигром на тигрячому мовою, і лютий звір не зачепив його.

Дізнавшись про це, правитель озлобился ще більше. Він наказав відрубати Лю-п'ятого голову. Але тоді в тюрму пробрався Лю-четвертий, у якого тіло було міцніше самого міцного заліза. Він залишився у в'язниці замість свого брата. А Лю-п'ятий вийшов і спокійно пішов додому. Вони були так схожі один на одного, що ніхто не помітив підміни.

На наступний ранок Лю-четвертого вивели на міську площу. Кат хотів відтяти йому голову, але самий важкий і міцний меч вдарився об залізну шию Лю-четвертого і розлетівся на шматки. Тоді правитель розлютився і наказав скинути зухвалого бідняка з високої скелі.

Вночі у в'язницю прийшов Лю-третій, який міг витягати свої ноги на будь-яку довжину. Його впустили, і він залишився там замість свого брата. І знову ніхто ні про що не здогадався.

На зорі Лю-третього відвели на високу скелю. Якщо людину кидали з неї, він розбивався на смерть, але коли кати зіштовхнули вниз Лю-третього, він спокійно витягнув свої чудесні ноги й став на них. У нестямі від злості жорстокий правитель поскакав у свій палац і в той же день наказав спалити непокірного Лю на багатті.

Кати склали на площі перед палацом правителя величезне багаття. Варта з луками і списами оточила площу. Натовпи народу прийшли з усіх боків.

Тим часом Лю-другий, який не боявся вогню, пробрався у в'язницю і непомітно підмінив Лю-третього. Ледве встиг він це зробити, правитель подав знак починати кару. Кати схопили Лю-другого і кинули його на середину величезного багаття. Полум'я піднялося вище будинків. Лю-другий зник у вогні і чорному диму. Народ заплакав від жалю. А жорстокий правитель злобно сміявся.

Але скоро дим розсіявся, і всі побачили: посеред вогню варто Лю-другий і посміхається як ні в чому не бувало. Правитель мало не задихнувся від люті.

- Що це за людина? - закричав він.- У вогні не горить, про скелі не розбивається, меч його не бере, і навіть лютий тигр його не чіпає! Так ні ж, бути не може, щоб я, могутній правитель, не впорався з простим селянином!

І жорстокий правитель вирішив відвезти Лю далеко в море, прив'язати на шию важкий камінь і втопити. "Може бути, він і води не боїться? - подумав правитель.- Все одно камінь не дасть йому спливти. Нехай залишається на дні морському!" І ввечері того ж дня він наказав здійснити страту.

Насилу пробрався у в'язницю Лю-перший, який міг випити все море. Він зайняв місце свого брата і став чекати.

Увечері його відвели на корабель. Правитель зі своєю вартою помістився на іншому кораблі. Вони попливли далеко в море. На найглибшому місці Лю-першому прив'язали на шию величезний камінь і за знаком жорстокого правителя кинули в морські хвилі.

Як тільки Лю-перший зник під водою, він зараз же почав пити море. Правитель побачив море зникає кудись! І пожовтів від страху. Незабаром морське дно оголилося. Кораблі перекинулися. Правитель і його варта загрузли в морському мулі.

А Лю тим часом відв'язав камінь і спокійно вийшов на берег. Тоді він випустив море назад. Жорстокий правитель і його варта так і залишилися на дні.

А народ радів загибелі жорстокого правителя і прославляв чудових братів Лю.