Методичні розробки.

«Музично-ритмічні рухи як засіб розвитку емоційно-образного сприйняття музики дітьми дошкільного віку»

(узагальнення досвіду)

Автор: Сулейманова Резеда Вахитовна, Музичний керівник I кваліфікаційної категорії, МДОУ «Дитячий сад N140», р. Перм.

Зміст:

Введення.

Теоретичний розмір.

Основні принципи навчання.

Практичний розділ.

Репертуар.

Форми організації.

Методи і прийоми.

Ускладнення завдань музичного розвитку дітей.

Етапи роботи з розвитку виразності рухів.

Друга молодша група (3-4 роки).

Середня група (4-5 років).

Старша група (5-6 років).

Підготовча група (6-7 років).

Діагностика.

Робота з батьками.

Робота з педагогами.

3аключение.

Основна частина

1. Теоретичний розділ

Сучасні наукові дослідження свідчать про те, що, формування основ музичної культури, тобто музичне виховання потрібно починати в дошкільному віці. Відсутність повноцінних музичних вражень у дитинстві з працею восполнимо згодом. Музика має схожу з промовою інтонаційну природу.

Подібно процесу оволодіння мовою, для якої необхідна мовна середовище, щоб полюбити музику, дитині необхідно мати досвід сприймання музичних творів різних епох і стилів» (Б. В. Асафьев), звикнути до її інтонацій, співпереживати настрою. Відомий фольклорист Р. М. Науменко писав: «... у дитини, що потрапляє в соціальну ізоляцію, відбувається затримка розумового розвитку, він засвоює навички і мова того, хто його виховує, спілкується з ним. І яку звукову інформацію він вбере в себе в ранньому дитинстві, та й буде основним опорним поетичним і музичним мовою в його майбутньому свідомому мовному та музичному інтонуванні». Тому діти, яких вколисували під колискові, виховували на пестушках, розважали примовками й казками, з якими грали, виконуючи потішки, найбільш творчі з розвиненим музичним мисленням.
Дошкільнята мають невеликий досвід уявлень про почуття людини, що існують в реальному житті. Музика, що передає всю гаму почуттів та їх відтінків може розширити ці уявлення. Крім морального аспекту, музичне виховання має велике значення для формування у дітей естетичних почуттів: прилучаючись до культурного музичної спадщини, дитина пізнає еталони краси, присвоює цінний культурний досвід поколінь, це не пройде безслідно для подальшого розвитку людини, його загального духовного становлення.
У процесі будь-якої діяльності дитина освоює певні дії, які ведуть до певного зовнішнього результату, і внутрішні, психічні дії, які складають основу змісту психічного розвитку (сприйняття, мислення, уява, пам'ять).
Сприйняття - складний психічний процес. Відомий психолог Л. Виготський дає таке визначення: «Це цілісне відображення в корі головного мозку предметів і ситуацій, що виникає при безпосередньому впливі фізичних подразників на рецепторні поверхні органів почуттів». Сприйняття - не просто механічне, дзеркальне відображення мозком людини того, що знаходиться перед його очима або того, що чує вухо. Сприйняття завжди активний процес, активна діяльність. Воно є першим етапом розумового процесу.
Одним з видів музичної діяльності є сприйняття. Сприйняття музики - провідний вид музичної діяльності у всіх вікових періодах дошкільного дитинства. Чути, сприймати музику - це означає розрізняти її характер, стежити за розвитком образу: зміною інтонації, настроїв. Відомий музикант-психолог Е. В. Назайкинский пропонує розрізняти два терміни:
сприйняття музики і музичне сприйняття - в залежності від того, чи відбулося воно. Музичним сприйняттям він називає відбулося сприйняття - відчуте й осмислене. «Музичне сприйняття є сприйняття, спрямоване на осягнення й осмислення тих значень, якими володіє музика як мистецтво, як особлива форма відображення дійсності, як естетичний художній феномен»' У протилежному випадку музика сприймається як звукові сигнали, як щось чутне і діє на орган слуху. Тому важливо формувати саме музичне сприйняття.
Спочатку, в молодшому дошкільному віці, сприйняття відрізняється своїм характером, емоційністю. Воно часто носить імпульсивний характер, виражається в спонтанних, сьогохвилинних моторних реакціях дитини на звучну музику. Це вважається цілком нормальним. Поступово, з набуттям певного досвіду, по мірі володіння промовою, дитина може сприймати музику більш осмислено, співвідносити музичні звуки з життєвими явищами, визначати характер твору. У дітей старшого дошкільного віку із збагаченням їх життєвого досвіду, досвіду слухання музики сприйняття музики народжує більш різноманітні враження. Накопичення музичних вражень - найважливіший етап для подальшого розвитку музичного сприйняття дітей.
Якість сприйняття багато в чому залежить від смаків, інтересів. Якщо людина ріс в «немузичних» середовищі, у нього найчастіше формується негативне ставлення до «серйозної» музики. Така музика не викликає емоційного відгуку, якщо людина не звик співпереживати вираженим в ній почуттів з дитинства. Дошкільний педагог Н. А. Ветлугина пише: «Розвиток музичної сприйнятливості не є наслідком вікового дозрівання людини, а є наслідком цілеспрямованого виховання»2.
Таким чином, сприйняття залежить від рівня музичного та загального розвитку людини, від цілеспрямованого виховання.
У сприйнятті творів мистецтва беруть участь як емоції, так
і мислення. При слуханні музики роль емоційного компонента особливо велика. Б. М. Теплов вважає, що специфічним для музичного переживання, сприймання є емоції, почуття, настрої. Втрачаючи свого емоційного змісту, музика перестає бути мистецтвом. Тільки через вираження емоцій музика може передавати думки і образи» або «картину природи», через естетичну емоцію людина пізнає світ. Одна з найважчих завдань художнього виховання - зберегти емоційну природу сприйняття по мірі ускладнення засобів виразності. Якщо людина володіє розвиненим сприйняттям, то він осягає сенс музичного твору навіть при одному прослуховуванні. При повторних прослуховуваннях сприйнятий музичний образ поглиблюється, твір відкривається новими гранями. У дитинстві, коли досвід сприйняття музики ще малий, як правило, потрібно кілька прослуховувань,щоб сприйняття твору стало більш осмисленим, відчутим. Тому так необхідно розвивати музичне сприйняття дошкільнят, тренувати його.
Відмінність нюансів музики розвивається у дітей починаючи з раннього віку. На кожному віковому етапі найбільш яскраві виразні засоби дитина розрізняє з допомогою тих можливостей, якими він володіє - рух, слово, гра і т. д. Отже, розвиток музичного сприйняття має здійснюватися за допомогою всіх видів діяльності. На перше місце тут можна поставити слухання музики. Отримуючи з дитинства різноманітні музичні враження, дитина звикає до мови інтонацій народної, класичної та сучасної музики, накопичує досвід сприйняття музики, різні за стилем, осягає «інтонаційний словник» різних епох. Знаменитий скрипаль С. Стадлер однаждьl зауважив: «Щоб зрозуміти прекрасну казку на японській мові, треба хоча б трохи його знати». Як говорилося вище, засвоєння будь-якої мови починається в ранньому дитинстві. Музична мова не є винятком. Спостереження свідчать про те, що діти раннього віку із задоволенням слухають старовинну музику В. С. Баха, А. Вівальді, В. А. Моцарта, Ф. Шуберта та інших композиторів - спокійну, бадьору, ласкаву, жартівливе, радісне. На ритмічну музику вони реагують мимовільними рухами. Протягом усього дошкільного дитинства коло знайомих інтонацій розширюється, закріплюється, виявляються переваги, формуються початку музичного смаку та музичної культури в цілому.
Отже, музика розвиває емоційну сферу. Емоційна чуйність на музику - одна з найважливіших музичних здібностей. Вона пов'язана з розвитком емоційної чуйності і в житті, з вихованням таких якостей особистості, як доброта, вміння співчувати іншій людині. Емоційна чуйність на музику розвивається в процесі всіх видів музичної діяльності найбільшою ж мірою - у процесі сприйняття музики і музично-ритмічних рухах.
Музично-ритмічні рухи - один із видів музичної діяльності, у якому зміст музики, її характер передаються в рухах. Сюжетно-образні рухи використовуються як засоби більш глибокого її сприйняття і розуміння.
Рухи під музику здавна застосовувалися у вихованні дітей (Стародавня Індія, Китай, Греція). Але вперше розглянув ритміку і обґрунтував її як методу музичного виховання швейцарський педагог і композитор Еміль Жак-Далькроз. Перед ритмікою він перш за все ставив завдання розвитку музичних здібностей, a також пластичності і

1.Е.В.Назайкинский «Музичне сприйняття - як проблема музикознавства» - М., 1980; 91 стор.
2. Н.А.Ветлугина «Музичне виховання в дитячому садку» - М., Просвітництво, 1981; стор 140

виразності рухів. Особлива цінність і його життєздатність системи музично-ритмічного виховання - в її гуманне характер. Е. Жак-Далькроз був переконаний, що навчати ритміці необхідно всіх дітей. Він розвивав у них глибоке «відчування», проникнення в музику, творчу уяву, формував уміння виражати себе в рухах, разом з тим вважав, що музика є першоосновою. Синтез музики і рухів конкретизує ігровий образ. C одного боку, музичний образ сприяє більш точному і емоційному виконанню рухів, з іншого - руху пояснюють музику, основні засоби виразності. Такі складні явища, як метроритм, регістр, музична форма, які важко пояснити дітям словами, дошкільнята сприймають не лише вухом, а й усім тілом, це збільшує музичне переживання, робить його більш усвідомленим.
Науковими дослідженнями доведено, що будь-який звук викликає y людину скорочення мускулатури. Весь організм відповідає на дію музики. Сприйняття і розуміння музики полягає у відчутті її зв'язками, м'язами, рухом, диханням. Професор-музикознавець Л. Медушевський писав: «Нескінченно багата інформація, укладена в музиці, прочитується не розумом, a динамічним станом тіла - соинтонированием, пантомимическим рухом». Стало відомо, що рух робить вплив на характер сприйняття образів музики.
Б. М. Теплов також довів факт супроводу сприйняття музики руховими реакціями (вокализациями, дрібними рухами пальців
і т. д.).
Таким чином, сприйняття музики - активний слухо-руховий процес. Через рух дитина яскравіше і емоційний сприймає музику, відчуває зміну її настрою, закріплює знання o засобах музичної виразності, розуміє і відчуває її, розвиває емоції, інтереси, смаки, тобто долучається до музичної культури, збагачується його духовний світ.

Що означає сучасний підхід до розвитку емоційно-образного сприйняття дитина через виразне рух?
На мій погляд, це розуміння і прийняття його індивідуальних особливостей як найважливішого компонента педагогічного процесу.

У центрі процесу повинна знаходитися особистість дитини у виховному середовищі, що гарантує перехід до гуманістичної моделі педагогічних технологій на основі особистісно-орієнтованого виховання.
Ця ідея лежить в основі авторських програм педагогів-новаторів А. В. Буреніної «Ритмічна мозаїка», В. Р. Галянт « Орфей».

Буреніна Ганна Йосипівна захоплена проблемами пошуку змісту діяльності дітей, інтегрує різні завдання, спрямовані на розвиток художньо-творчих засад особистості дошкільника. Результатом цього пошуку стало створення авторської програми «Ритмічна мозаїка», мета якої - психологічне розкріпачення кожної дитини, що можливо за умови впевненості у своїх силах, освоєнні власного тіла як виразного «інструменту». У програмі благотворно з'єднані рух і музика.
Безумовно, розвиток музичності, вміння творчо виразити своє сприйняття музики в рухах також є важливими завданнями ритмічного виховання, але «акцент» уваги педагога концентрується не стільки на результат, скільки на процесі навчання. Хороше самопочуття дитини, піднесений настрій, відсутність боязні здаватися незграбним, незграбним - основні умови, необхідні для повноцінного розвитку дітей.

Програма В. Р. Галянт « Орфей» ґрунтується на педагогічній концепції німецького педагога, композитора Карла Орфа. Головне в концепції - елементарне музикування, яке невіддільне від ритмічного руху, музики, мови, жесту. Воно базується на фольклорі, пов'язане з рухами тіла і кожен здатен пережити, вивчити. Ритм - первісна організуюча сила, яка виражається в хлопках, притопах, кроках, шльопанцях. Тіло з руками і ногами було і залишається першим інструментом людського роду, який ритмічно рухається, сприймаючи звуки.
Автор програми - прихильник креативної педагогіки. Її девіз: «Найбільшу цінність становить особистість, а не колектив».
Діти дошкільного віку сприймають всю інформацію однаково в 3-х модальностях:
- візуальною - «бачу, як робить педагог»;
- аудиалистической - «кажу, повторюю за педагогом»;
- кинестетической - «роблю разом з педагогом, граю жестами, паличками...»
Сприйняття відбувається через зір, слух, відчуття.
Педагогічні принципи йдуть «в ногу» з природою дитини, а не навпаки, коли інформація запам'ятовується лише на слух (в аудиалистической модальності), а зір і відчуття «сплять», не діють.
Педагог повинен не погубити природу дитини, а дати поштовх до її розвитку.