logo1logo2
logo3
k1
k2
k3
k4
k5
k6
k7
k8></a></td>
        </tr>
      
      <tr>
        <td align=

stik logo4 logo5Головна | Заняття | Консультації logo6

Методичні розробки

Навчання математиці у середній групі дитячого садка

1. Організація роботи. Методи і прийоми навчання. Формування навичок навчальної діяльності

1.1. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ НА ЗАНЯТТЯХ

Заняття з математики проводяться щотижня, починаючи з вересня, в певний день тижня. Тривалість занять - 20 хв. На кожному занятті йде робота одночасно по новій темі і повторення пройденого.

У середній групі необхідно обмежитися роботою тільки по 2 темам. В окремих випадках можна попутно закріплювати знання і по інших темах, якщо їх повторення складає органічну частину роботи над новим матеріалом, сприяє його кращому засвоєнню.

Увагу дітей середньої групи дуже нестійкий. Для міцного засвоєння знань їх необхідно зацікавити роботою. Невимушена розмова з дітьми, який ведеться в неквапливому темпі, привабливість наочних посібників, широке використання ігрових вправ і дидактичних ігор - все це створює у дітей хороший емоційний настрій. Використовуються ігри, в яких ігрова дія є в той же час елементарним математичним дією - "Знайди стільки ж!", "Розклади по порядку!" та ін. В кінці заняття часто проводяться рухливі ігри, що включають ходьбу і біг: "Знайди свій будиночок!", "Автомобілі і гаражі". Вони дають дітям рухову розрядку.

1.2. МЕТОДИ І ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ

На заняттях з математики використовують наочно-дієві прийоми навчання: показ педагогом зразків і способів дій, виконання дітьми практичних завдань, що включають елементарну математичну діяльність (встановлення відповідності між численностями множин, рахунок та ін).

На п'ятому році у дітей інтенсивно розвивається здатність до дослідницьких дій (наприклад, осязательно-рухового обстеження та ін). У зв'язку з цим хлопців спонукають до більш-менш самостійного виявлення властивостей і відносин математичних об'єктів. Педагог ставить перед дітьми питання, що потребують пошуку. ("Чому коло котиться, а квадрат не котиться?") Він підказує, а якщо потрібно - показує, що потрібно зробити, щоб знайти на них відповідь: "Обведіть квадрат пальцем! Подивіться, що у цієї фігури є".

Діти набувають знання дослідним шляхом, відображаючи в мові те, що безпосередньо спостерігали. Тим самим вдається уникнути відриву словесної форми висловлювання від вираженого в ньому змісту, тобто усунути формальне засвоєння знань. Це особливо важливо! Діти даного віку легко запам'ятовують слова і вирази, часом не співвідносячи їх з конкретними предметами, їх властивостями. З перших занять перед дітьми даної групи ставлять пізнавальні завдання, які надають їх дій націлений характер.

Місце і характер використання наочних (зразок, показ) і словесних (вказівки, пояснення, запитання та ін) прийомів навчання визначаються рівнем засвоєння дітьми матеріалу, що вивчається. Коли діти знайомляться з новими видами діяльності (рахунком, відліком, зіставленням предметів за розмірами), необхідні повний, розгорнутий показ і пояснення всіх прийомів дій, їх характеру і послідовності, детальне і послідовне розгляд зразка. Вказівки спонукають дітей стежити за діями педагога або викликаного до його столу дитини, знайомлять їх з точним словесним позначенням даних дій. Пояснення повинні відрізнятися стислістю і чіткістю. Неприпустимо вживання незрозумілих дітям слів і виразів.

 

В ході пояснення нового дітей привертають до спільних з педагогом дій, до виконання окремих дій. Вони, наприклад, можуть показувати, якої довжини предмет, всі разом (хором) вважати предмети і т. п. Нові знання лише поступово набувають для дітей даного віку свій узагальнений сенс.

У середній групі, як і в молодшій, необхідний неодноразовий показ нових для дітей дій, при цьому змінюються наочні посібники, трохи варіюються завдання, прийоми роботи. Так забезпечується прояв дітьми активності і самостійності в засвоєнні нових способів дій. Чим різноманітніше робота дітей з наочними посібниками, тим більш свідомо вони засвоюють знання. Педагог ставить питання так, щоб нові знання знайшли відображення в точному слові. Дітей постійно вчать пояснювати свої дії, розповідати про те, що і як вони робили, що вийшло в результаті. Вихователь терпляче вислуховує відповіді дітей, не поспішає з підказкою, не договорює за них. При необхідності дає зразок відповіді, ставить додаткові питання, в окремих випадках починає фразу, а дитина її закінчує. Виправляючи помилки в мовленні, педагог пропонує повторити слова, вирази, спонукає дітей спиратися на наочний матеріал. ("Подивися, яка смужка коротша!") По мірі засвоєння відповідного словника, розкриття смислового значення слів діти перестають потребувати повному, розгорнутому показі.

На наступних заняттях вони діють в основному по словесній інструкції. Педагог показує лише окремі прийоми. За допомогою відповідей на питання дитина повторює інструкцію, наприклад, говорить, якого розміру смужку треба покласти спочатку, яку після. Діти вчаться зв'язно розповідати про виконане завдання. Надалі вони діють на основі лише словесних вказівок. Однак, якщо діти не можуть, педагог вдається і до зразком, і до показу, і до додаткових питань. Всі помилки виправляються в процесі дії з дидактичним матеріалом.

Поступово збільшують обсяг завдань, вони починають складатися з 2-3 ланок. Наприклад, треба порахувати кухлі на картці і відлічити стільки ж іграшок.

1.3. ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Засвоєння дітьми програмного матеріалу в більшій мірі визначається роботою, спрямованою на формування навичок навчальної діяльності. Важливо з перших занять розвивати у дітей уміння займатися, систематично привчати до уважного спостереження за діями педагога і одночасного слухання його вказівок.

Найбільш важко привчати дітей даного віку вислуховувати завдання до кінця. <Покладіть іграшки на місце! Я ще не все сказала!> - зупиняє педагог дітей, не дозволяючи їм діяти раніше часу. Вихователь постійно спонукає дітей уважно слухати і запам'ятовувати завдання, охоче і точно його виконувати, дотримуючись певну послідовність дій. Діти повинні навчитися одночасно починати і одночасно закінчувати роботу, діяти самостійно, не заважати один одному, доводити справу до кінця. На питання, звернені до групи, вони вчаться відповідати по одному. <Я буду ставити питання всім, а відповідати буде той, кого я викличу>,- формулює дана вимога педагог. Однак в окремих випадках для активізації дітей він вдається до хоровим відповідей: <Давайте всі разом назвемо (порахуємо)!> Діти вчаться адресувати відповіді товаришів. (<Розкажи голосно, щоб усі чули!>)

Особливої турботи потребує розвиток уміння уважно стежити за діями і відповідями товаришів. Дітям пропонують допомогти товаришеві: уточнити, доповнити, виправити відповідь. При цьому у них підтримується доброзичливе ставлення один до одного.

Постійно оцінюючи результати роботи дітей, педагог привчає їх контролювати свої дії, зіставляти те, що зробили, з тим, що треба було зробити (відповідно зразку), помічати неточності, помилки, прагнути їх виправити.

Велику увагу в середній групі продовжують приділяти вихованню дбайливого поводження з посібниками і вміння ними правильно користуватися. Діти підтримують порядок в ході роботи, прибирають допомоги на місце. На перших заняттях роздатковий матеріал дають в індивідуальних наборах, а пізніше (в II і III кварталах) - на загальних підносах. Хлопці навчаються спільно користуватися посібниками, брати лічильний матеріал, з загального підноса, обмінюватися їм в ході роботи.

Педагог постійно підтримує у дітей інтерес до занять з математики. Гарне наказовий вплив справляють на дітей заохочення, підтримка словом, показ досягнень, позитивна оцінка, що дозволяє дітям відчути задоволення від своїх досягнень. У них розвивається смак до придбання знань.

Далі
   
Матеріали, розміщені на сайті, надіслані користувачами, взяті з відкритих джерел і представлені на сайті для ознайомлення. Всі авторські права на матеріали належать їх законним авторам. Використання матеріалів дозволено тільки з письмового дозволу адміністрації сайту.
При копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове