logo1logo2
logo3
k1
k2
k3
k4
k5
k6
k7
k8></a></td>
        </tr>
      
      <tr>
        <td align=

stik logo4 logo5Головна | Заняття | Консультації logo6

Консультації для вихователів

Сюжетно-рольова гра

Рольова гра - провідна діяльність дошкільника

Дошкільне дитинство - від 3 до 6-7 років - абсолютно особливий період розвитку дитини. Саме в цьому віці виникає внутрішня психічна життя і внутрішня регуляція поведінки. Ця внутрішня життя проявляє себе у здатності діяти в плані загальних уявлень, в уяві дитини, в довільному поведінці, у змістовному спілкуванні з дорослими і однолітками.
Всі ці найважливіші якості і здібності зароджуються і розвиваються не в розмовах з дорослим і не на заняттях з фахівцями, а в сюжетно-рольовій грі. Це така гра, в якій діти беруть на себе ролі дорослих людей і в спеціально створюваних ними ігрових, уявних умовах відтворюють (або моделюють) діяльність дорослих і відносини між ними.

У такій грі найбільш інтенсивно формуються всі психічні якості та особливості особистості дитини. Ігрова діяльність впливає на формування довільності поведінки і всіх психічних процесів - від елементарних до самих складних. Виконуючи ігрову роль, дитина підпорядковує завданню всі свої одномоментні, імпульсивні дії. В умовах гри діти краще зосереджуються та більше запам'ятовують, ніж за прямим завданням дорослого. Свідома мета - зосередитися, запам'ятати щось, стримати імпульсивна рух - раніше і легше всього виділяється дитиною в грі.

Гра надає сильний вплив на розумовий розвиток дошкільника. Діючи з предметами-заступниками, дитина починає оперувати в мыслимом, умовному просторі. Предмет-заступник стає опорою для мислення. Поступово ігрові дії скорочуються, і дитина починає діяти у внутрішньому, розумовому плані. Таким чином, гра сприяє тому, що дитина переходить до мислення в плані образів і уявлень. Крім того, у грі, виконуючи різні ролі, дитина стає на різні точки зору, і починає бачити предмет з різних сторін. Це сприяє розвитку найважливішої розумової здібності людини, що дозволяє представити інший погляд і іншу точку зору.

Рольова гра має вирішальне значення для розвитку уяви. Ігрові дії відбуваються в уявній ситуації; реальні предмети використовуються в якості інших, уявних; дитина бере на себе ролі уявних персонажів. Така практика дії в уявному просторі сприяє тому, що діти набувають здатність до творчої уяви.

Спілкування дошкільника з однолітками розгортається головним чином також у процесі спільної гри. Граючи разом, діти починають враховувати бажання і дії іншої дитини, відстоювати свою точку зору, будувати і реалізовувати спільні плани. Тому гра має великий вплив на розвиток спілкування дітей у цей період.

Величезне значення гри для розвитку всіх психіки й особистості дитини дає підставу вважати, що саме ця діяльність є в дошкільному віці провідною.

 

Особливості рольової гри дошкільника

Центральним моментом рольової гри є роль, яку бере на себе дитина. При цьому він не просто називає себе ім'ям відповідного дорослого людина ("Я-космнавт", "Я-мама", "Я-лікар"), але, що найголовніше, діє як дорослий чоловік, роль якого він взяв на себе і цим ніби ототожнює себе з ним. Саме ігрова роль в концентрованій формі втілює в собі зв'язок дитини зі світом дорослих. Найбільш характерним моментом ролі є те, що вона неможлива без практичного ігрового дії. Роль вершника, доктора або шофера неможливо виконувати тільки в розумі, без реальних, практичних ігрових дій.

Прийнято розрізняти сюжет і зміст гри.

Сюжет гри - це та сфера дійсності, яка відтворюється дітьми в грі (лікарня, сім'я, війна, магазин тощо). Сюжети ігор відображають конкретні умови життя дитини. Вони змінюються залежно від конкретних умов, разом з розширенням кругозору дитини і його знайомством з навколишнім. Основним джерелом рольових ігор є знайомство дитини з життям і діяльністю дорослих. Якщо діти, погано знайомі з навколишнім світом людей, вони грають мало, їх ігри одноманітні і обмежені. Останнім часом вихователі та психологи відзначають зниження рівня рольових ігор у дошкільнят.

Діти грають менше, ніж 20-30 років тому, їх рольові ігри більш примітивні і одноманітні. Це, мабуть, пов'язано з тим, що діти все більше віддаляються від дорослих, вони не бачать і не розуміють діяльності дорослих, погано знайомі з їх трудовими і особистими відносинами. В результаті, незважаючи на велику кількість іграшок, їм не в що грати. У той же час відмічено, що сучасні дошкільники віддають перевагу відтворювати в своїх іграх сюжети, запозичені з телевізійних серіалів і брати на себе ролі телевізійних героїв. Це говорить про те, що наші дошкільнята, які проводять занадто багато часу біля телевізора, краще знайомі з життям і відносинами іноземних героїв фільмом, ніж оточуючих їх реальних дорослих. Однак, це не змінює суті гри: при всьому різноманітті сюжетів, за ними ховається принципово один і той самий зміст - діяльність людей, їх вчинки і відносини.

Зміст гри - це те, що відтворюється дитиною як центрального моменту в людських відносинах. Конкретний характер тих відносин між людьми, які діти відтворюють в грі, може бути різним і залежить від відносин реальних дорослих, що оточують дитину. Одна і та ж за своїм сюжетом гра(наприклад в сім'ю) може мати абсолютно різний зміст: одна "мама" буде бити і лаяти своїх "дітей", інша - фарбуватися перед дзеркалом і поспішати в гості, третя - постійно прати і готувати, четверта - читати дітям книжки і займатися з ними та ін Всі ці варіанти відображають те, що "вливається" в дитини з навколишнього життя. Те, що робить мама зі своєю донькою, донька буде проробляти зі cвjей лялькою (або подружкою по грі). Людські відносини і умови, в яких живе дитина, визначають не тільки сюжети, але перш за все зміст дитячих ігор. Таким чином, гра виникає з умов життя дитини і відображає, відтворює ці умови.

У грі свобода породжує відповідальність

Гра є найбільш вільної, невимушеної, що приносить максимальне задоволення діяльністю дошкільника. У грі він робить тільки те, що хоче Дитина вільно вибирає сюжет гри, його дії з предметами абсолютно вільні від їх звичайного, "правильного" використання.

Емоційна насиченість гри настільки сильна й очевидна, що багато дорослі бачать в ній насамперед забаву, джерело радості і задоволення.

Але парадокс полягає в тому, що саме в цій, максимально вільної від усякого примусу діяльності, здавалося б цілком знаходиться у владі емоцій, дитина передусім навчається керувати своєю поведінкою і регулювати її відповідно з загальноприйнятими правилами, бути серйозним і відповідальним. Як же таке стає можливим?

Для того щоб дитина взяв на себе роль якоїсь іншої людини, необхідно виділити в цій людині характерні ознаки, притаманні тільки йому, правила і спосіб його поведінки. Якщо ми хочемо, щоб діти брали на себе ролі лікарів, льотчиків або вчителів, потрібно, насамперед, щоб вони виділили для себе правила і способи поведінки цих персонажів.

Беручи на себе роль дорослого, дитина тим самим бере на себе певний, зрозумілий для себе спосіб поведінки, властивий цьому дорослому.

Послідовність дій тієї ролі, яку бере на себе дитина, має для нього як би силу закону, яким він повинен підпорядковувати свої дії. Всяка спроба порушити цю послідовність або внести елемент умовності (наприклад, зробити так, щоб мишки ловили кішок, або щоб шофер продавав квитки, а касир вів автобус) викликає бурхливий протест дітей, а іноді навіть призводить до руйнування гри. Взявши на себе роль у грі, дитина тим самим приймає систему жорсткої необхідності виконання певних дій у певній послідовності. Так що свобода в грі дуже відносна - вона існує тільки в межах взятої на себе ролі.

Але вся справа в тому, що ці обмеження дитина бере на себе добровільно, за власним бажанням. Більш того, саме це підпорядкування прийнятим законом доставляє дитині максимальне задоволення. Зазвичай дитина, підкоряючись правилом, відмовляється від того, що йому хочеться. У грі ж підпорядкування правилу і відмова від дії по безпосередньому імпульсу приносить максимальне задоволення. Специфічне задоволення від гри пов'язано як раз з подоланням безпосередніх спонукань, з підпорядкуванням правилом, укладеним в ролі.

Багато дорослих вважають гру безглуздою діяльністю, оскільки в ній немає мети і результату. Але у творчій, рольової гри дошкільника є мета та результат. Мета гри полягає в здійсненні взятої на себе ролі. Результатом гри є те, як здійснюється ця роль. Конфлікти, що виникають по ходу гри, як і само задоволення від гри визначаються тим, наскільки результат відповідає цілі. Якщо такої відповідності немає, якщо правила гри часто порушуються, замість задоволення діти відчувають розчарування й нудьгу.

 

Розвиток ролевої гри в дошкільному віці

Проте ігрова роль у розвиненій формі не виникає відразу і одномоментно. У дошкільному віці вона проходить значний шлях свого розвитку. При одному і тому ж сюжеті, зміст гри на різних етапах дошкільного віку зовсім по-різному. В загальних рисах лінію розвитку гри дитини можна уявити як перехід від операціонально схеми одиничного дії до його змістом, який завжди укладається в іншій людині. Еволюція дії (Д. Б. Эльконину) проходить наступний шлях. Спочатку дитина їсть ложкою сам. Потім він годує ложкою когось іншого. Потім він годує ложкою ляльку, як дитину. Потім він годує ложкою ляльку, як мама годує дитину. Таким чином, саме ставлення однієї людини до іншої (в даному випадку мами до дитини) стає головним змістом гри і задає сенс ігрової діяльності.

Головним змістом гри молодших дошкільників є виконання певних дій з іграшками. Вони багаторазово повторюють одні й ті ж дії одними іграшками: "труть морквину", "ріжуть хліб", "миють посуд". При цьому результат дії не використовується дітьми - нарізаний хліб ніхто не їсть, а вимитий посуд на стіл не ставиться. Самі дії при цьому максимально розгорнуті, вони не можуть бути скороченими і не можуть замінюватися словами. Ролі фактично є, але вони самі визначаються характером дії, а не визначають його. Як правило, діти не називають себе іменами осіб, ролі яких вони на себе взяли. Ці ролі існують радше в діях, ніж у свідомості дитини.

У середині дошкільного дитинства та ж за сюжетом гра проходить інакше. Основним змістом гри стають відносини між людьми, ролі яких діти на себе взяли. Ролі яскраво окреслені і виділені. Діти називають їх до початку гри. Виділяються ігрові дії, які ставлення до інших учасників гри - якщо каша накладається в тарілочки, якщо нарізається хліб - то все це дається дітям на обід. Дії, вироблені дитиною, стають коротшими, не повторюються, а одна дія змінюється іншим. Дії виконуються вже не заради них самих, а заради здійснення певного відношення до іншому гравцеві відповідно до взятої на себе роллю.

Змістом гри старших дошкільників стає виконання правил, які випливають з взятої на себе ролі. Діти 6-7 років надзвичайно прискіпливо ставляться до виконання правил. Виконуючи ту чи іншу роль, вони уважно стежать, наскільки відповідають їх дії та дії їх партнерів загальноприйнятим правилам поведінки - буває так чи не буває: "Мами так не роблять", "Суп після другого не подають". Це вищий рівень розвитку гри, коли діти вже діють довільно і осмислено, усвідомлюючи свої дії і свої відносини з партнерами по грі.

Виділені етапи не є прямим наслідком віку. Розвиток гри залежить, передусім, від умов життя і виховання дитини, а значить від нас, близьких дорослих. Для того щоб дитина вмів добре грати, і щоб гра давала дійсний розвиваючий ефект, необхідно вчити його грати, і, насамперед, готувати до прийняття ігрової ролі.

За матеріалами сайту Навчально-методичний Центр "Гра та іграшка"

   
Матеріали, розміщені на сайті, надіслані користувачами, взяті з відкритих джерел і представлені на сайті для ознайомлення. Всі авторські права на матеріали належать їх законним авторам. Використання матеріалів дозволено тільки з письмового дозволу адміністрації сайту.
При копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове