logo1logo2
logo3
k1
k2
k3
k4
k5
k6
k7
k8></a></td>
        </tr>
      
      <tr>
        <td align=

stik logo4 logo5Головна | Заняття | Консультації logo6

Казки, пісеньки, віршики

Віталій Валентинович Біанкі.

Хто чим співає?

Для дітей молодшого шкільного віку.

Чуєш, яка музика гримить в лісі?

Слухаючи її, можна подумати, що всі звірі, птахи і комахи народилися на світ співаками і музикантами.

Може бути, так воно і є: музику адже всі люблять, і співати всім хочеться.

Тільки не у кожного є голос.

Ось послухай, чим і як співають безголосі.

Жаби на озері почали ще з ночі.

Надули бульбашки за вухами, висунули голови з води, роти відкрили.

"Ква-а-а-а-а!.." - одним духом пішов з них повітря.

Почув їх Лелека з села.

Зрадів:

- Цілий хор! Мені буде чим поживитись!

І полетів на озеро снідати. Прилетів і сів на березі.

Сів та й думає:

"Невже я гірший жаби? Співають ж вони без голосу. Дай-но і я спробую".

Підняв довгий дзьоб, застукав, затріщав однією половинкою про іншу, - то тихіше, то голосніше, то менше, то частіше: тріскачка тріщить дерев'яна, та й тільки! Так розійшовся, що і про сніданок свій забув.

А в очереті стояла Бугая на одній нозі, слухала і думала:

"Приємно, що я чапля! Так адже і Лелека - не співоча пташка, а он яку пісню награє".

І придумала:

"Дай-но на воді зіграю".

Сунула в озеро дзьоб, набрала повний води так як дуне в дзьоб! Пішов по озеру гучний гул:

"Прумб-бу-бу-бумм!.." - наче бик проревів.

"Ось так пісня! - подумав Дятел, почувши Бугая з лісу. - Інструмент-то у мене знайдеться: ніж дерево не барабан, а ніс мій ніж не паличка?"

Хвостом уперся, відкинувся назад, розмахнувся головою - як задолбит носом по суку!

Точь-в-точь - барабанний дріб.

Виліз з-під кори Жук з довгими-предлинными вусами.

Закрутив, закрутив головою, заскрипіла його жорстка шия - тоненький-тоненький писк почувся.

Пищить вусань, а все марно; ніхто його писку не чує. Шию натрудил - зате сам своєю піснею задоволений.

А внизу, під деревом, з гнізда виліз Джміль і полетів співати на лужок.

Навколо квітки на лужку кружляє, дзижчить жилкаватыми жорсткими крильцями, немов струна гуде.

Розбудила шмелиная пісня зелену Сарану в траві.

Стала Сарана скрипочки налагоджувати. Скрипочки у неї на крильцях, а замість смичків - довгі задні лапки колінами тому. На крилах у них - зазубринки, а на ніжках - зацепочки.

Тре себе Сарана ніжками по боках, зазубринки за зацепочки зачіпає - стрекоче.

Сарани на лузі багато: цілий струнний оркестр.

"Ех, - думає долгоносый Бекас під купиною, - треба й мені заспівати! Ось тільки чим? Горло у мене не годиться, ніс не годиться, шия не годиться, крильця не годяться, лапки не годяться... Ех! Була не була, - полечу, не змовчу, чим-небудь та закричу!"

Вискочив з-під купини, звився, залетів під самі хмари.

Хвіст розкрив віялом, випрямив крильця, перекинувся носом до землі і понісся вниз, перевертаючись з боку на бік, як кинута з висоти дощечка.

Головою розсікає повітря, а в хвості у нього тонкі, вузькі пір'ячко вітром перебирає.

І чути з землі: нібито у височині баранець заспівав, заблеял.

А це Бекас.

Відгадай, що він співає?

Хвостом!

   
Матеріали, розміщені на сайті, надіслані користувачами, взяті з відкритих джерел і представлені на сайті для ознайомлення. Всі авторські права на матеріали належать їх законним авторам. Використання матеріалів дозволено тільки з письмового дозволу адміністрації сайту.
При копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове