Казки, пісеньки, віршики

СЕСТРИЦЯ ОЛЕНКА ТА БРАТИК ІВАНКО

Жили-були чоловік та жінка, і було в них двоє дітей: донька Оленка та синочок Іванко.

Прийшов час, мати з батьком померли, і залишилися Оленка та Іванко одні на білому світі. Поплакали вони і пішли з горя куди очі дивляться.

Йдуть вони по широкому полю. Сонце припікає, жар дошкуляє.

- Сестриця Оленка, я пити хочу, став просити Іванко.

- Постривай, брате, дійдемо до колодязя. Там і нап'єшся.

Йшли вони, йшли, а сонце стоїть високо, до криниці йти далеко. Побачив Іван на дорозі слід від коров'ячого копитця повний водиці.

- Сестриця Альонушка, поп'ю я водиці!..

- Не пий, братику, теленочком станеш.

Іванко послухався, не став пити, і пішли вони далі.

Сонце стоїть високо, до криниці йти далеко. А на дорозі слід від кінського копита повний водиці. Іванко каже:

- Сестриця Оленка, я нап'юся водиці!

- Не пий, братику, лошатком станеш.

Зітхнув Іван, але послухався. Пішли вони далі. Побачив Іванушка слід від козячого копитця повний водиці і каже:

- Сестриця Оленка, я нап'юся водиці. Сечі немає терпіти!

- Не пий, братику, козенятком станеш!

Не послухався Іванко, відстав від сестриці, напився водиці з копитця і став козенятком.

Озирнулася Оленка, кличе братика, а замість Иванушки біжить за нею білий козленочек. Залилась сльозами Оленка.

В цей час їхав повз добрий молодець багатий купець. Побачив Оленку й питає:

- Про що, червона дівиця, плачеш?

Розповіла йому Оленка про своє горе. Сподобалася вона молодцю, полюбилася. Каже він:

- Виходь за мене заміж. Я тебе любити та берегти буду, і козленочек буде жити з нами.

Подумала Оленка та погодилася. Зіграли вони весілля, стали жити в любові і злагоді. І козленочек з ними живе.

Одного разу купець поїхав з дому у своїх справах. А відьма, що жила неподалік, відвідала про це і вирішила згубити Оленку.

Привела вона Оленку на берег, прив'язала на шию великий камінь і зіштовхнула в річку.

А сама обернулась Оленка, одягла її плаття і прийшла в її будинок. Ніхто обману не помітив. Купець додому повернувся і теж нічого не помітив.

Тільки козленочек все знав. Зажурився він, не їсть, не п'є, все ходить по бережку і кличе:

- Оленко, сестрице моя! Випливи, випливи на бережок...

Відьма дізналася про це і стала просити чоловіка зарізати козеня. Шкода було козленочка, але відьма так просила, що поступився купець їй.

Відьма наказала розкласти багаття і наточити ножі.

Зрозумів козеня, що йому недовго залишилося жити, побіг до купця і каже:

- Дозволь мені перед смертю на річку сходити, водиці попити.

- Гаразд, сходи. Прибіг козленочек на берег і жалібно заволав:

- Оленко, сестрице моя! Випливи, випливи на бережок... Горять багаття горючі, Киплять котли кипучі, Точать ножі булатні, Хочуть мене зарізати!

А Оленка йому з річки відповідає:

- Ах, братику мій Іванко! Не можу я на бережок виплисти, Занапастила мене зла відьма, Важкий камінь на шию прив'язала.

А відьма тим часом покликала слугу i звеліла йому:

- Піди розшукай козеня і приведи до мене.

Пішов слуга до річки і бачить: на березі стоїть козленочек і жалібно кличе:

- Оленко, сестрице моя! Випливи, випливи на бережок...

Слуга побіг до купця і розповів про все, що чув.

Клікнув молодець людей, пішли на річку, закинули мережі і витягли Оленку на берег. Ожила Альонушка і стала ще вродливішою, аніж була.

Козленочек від радості три рази перекинувся через голову і знову став хлопчиком Іванушкою.

І стали добрий молодець з Оленка і Іванушкою жити-поживати, горе забувати.

А відьму, щоб вона більше нікому зла не робила, прогнали киями у багнисте болото, і ніхто її більше не бачив.